Маргарита Костеньова грає на бандурі, фортепіано та віолончелі. Перший музичний твір написала у 8 років.

  — Ніколи не помічала, що в Маргаритки є хист до музики, — розповідає матір Ольга Костеньова, 33 роки. — У другому класі вчителька сказала: "У Маргарити гарний слух. Її терміново треба віддавати до музичної школи, бо там мало місць". Ми тоді жили в Новограді-Волинському, де одна школа мис­тецтв. Коли прийшли туди, залишилися місця лише у класі фортепіано. Маргоша позаймалася трохи більше року, а потім почула бандуру. На ній грала вчителька Валентина Іванівна, яка організувала в школі аматорський дитячий ансамбль. Донька сказала: "Мамочко, я хочу ходити на бандуру. Вона звучить, як душа українського народу". Думала, трохи позаймається і залишить. Але ні. Маргоша швидко опанувала бандуру і стала грати лише на ній. Рада, що вона навчилася азів гри на клавішних інструментах. Зараз пише музику для бандури в супроводі фортепіано.

  Маргарита Костеньова навчається в Житомирській музичній школі ім. Святослава Ріхтера. Грає на бандурі, фортепіано та віолончелі. Є лауреатом і переможцем понад 45 всеукраїнських і міжнародних мистецьких конкурсів.

  Перший музичний твір написала у 8 років.

  — Якось удома Маргоша награвала мелодію, якої я раніше не чула, — говорить Ольга Костеньова. — Спитала її: "Це новий твір, який ви розбирали у школі?" Вона заперечила: "Ні, це я щось придумую". Я була шокована. Врешті у неї вийшов етюд із пасажами і пунктирним ритмом. Лише зараз розумію, що він мав віртуозні маніпуляції, був технічно складний. Але вчительці він не сподобався. Казала: "Творчість   — у сторону. Будемо вчити те, що я скажу". Але Маргаритка склала до нього вірш і зробила театралізовану постановку. З цим твором узяла гран-прі на Всеукраїнському конкурсі "Перлина біля моря" в Одесі. А згодом написала ще дві композиції. Вчителька їй говорила: "Закінчиш консерваторію, тоді писатимеш". Маргарита продовжувала створювати музику, але ділитися з вчителькою перестала. Згодом мусили перевести доньку до школи імені Святослава Ріхтера. Її директор дає Маргариті більш як годину музичної літератури, ази композицій та імпровізацій. Недавно донька сказала: "Мама, я хочу написати твір не лише для ­бандури в супроводі фортепіано, а щоб там звучала ще й віолончель". У травні вона пішла вчитися грати ще й на цьому інструменті.

  Мелодії приходять до Маргарити неочікувано. Вона награє, а я записую на телефон. Якось зробила це в холі музичної школи за 7 хвилин. Сказала: "Не знаю, що з цього вийде. Але це буде вступ". Буває, о десятій вечора починає щось награвати, а закінчує о першій ночі. Недавно написала пісню "Українка всіх часів". Слова веселі, а музика — сумна, з гуцульськими нотками. Спитала вчительку з сольфеджіо, як таке може бути. Відповіла: "Маргарита створює українізовану музику".

— Інколи рядки віршів приходять так швидко, я навіть не встигаю записувати. Пісню "Чом матерям прийшла в серце тривога" я написала на перерві. До цього спонукала війна на Донбасі. Переживаю через це, бо народилася в Донецьку. Коли виконувала її, плакала вся школа, — розповідає Маргарита. — Інколи мелодії приходять, коли майже засинаю. Буджу маму: "Щось у голову прийшло". Встаємо і записуємо. На встановленні рекорду я грала свою музичну композицію "Аристократ". Мрію видати збірку музичних творів, стати відомим композитором і бандуристкою.

  Після отримання сертифікату міський голова Житомира 47-річний Сергій Сухомлин виділив Маргариті Костеньовій на нову бандуру 50 тис. грн. Інструмент виготовляє київський майстер Іван Ткаленко.

Фото надане Ольгою Костеньовою

Автор: Любов Карнарук

Джерело: gazeta.ua

 Новини Житомира