З 3 по 9 вересня у Новограді-Волинському археологи-науковці досліджували зовнішній бік північного муру. Окрім традиційних для таких місць знахідок – меча, решток керамічного, скляного посуду, оброблених кісток – є й несподівані. Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології Академії наук України Андрій Петраускас та старший науковий співробітник Житомирського обласного краєзнавчого музею Олександр Тарабукін розповіли, що вперше вивчають історичну частину центру міста, - розповідає novograd.city.

  Залишки фортеці, розташовані у центрі Новограда-Волинського, місцеві краєзнавці називають серцем Звягеля. Перша згадка про однойменне поселення в Іпатіївському літописі пов’язана з трагічною подією, – у 1257 році Возвягль спалив Данило Галицький. Археологи довели, що у літописі йдеться про північне та південне городища, які можна побачити, проїжджаючи трасою Київ – Чоп. Ймовірно, після масштабної пожежі люди більше там не селилися, місто почали розбудовувати в інших межах.

  Друга згадка про нього датується 1499 роком, коли Звягель перейшов у власність князя Костянтина Острозького. Він розпочав зводити фортецю, яку відносять до оборонних споруд епохи пізнього Ренесансу. У 1595 році будівництво завершили, однак у XVIII столітті частину стін розібрали для спорудження костелу, а потім і церкви. До нашого часу від фортеці взагалі мало що залишилося, та й залишки активно руйнуються: науковці знайшли підкопи під мур.

  "Це робота не чорних археологів, а місцевих садівників-городників, – каже Андрій Петраускас, – як не дивно, місцевість добре збережена і не розкопана нелегальними шукачами". Провідний спеціаліст Інституту археології живе історією Житомирщини. Від його допитливого погляду не сховались матеріали, з яких спорудили нашу фортецю. У межах вересневої експедиції археологи оглянули Смолку в районі костелу.

Андрій Петраускас сказав: "Я вражений річкою, в ній знайшов камінь, з якого будували місцеву оборонну споруду. Очевидно, що зводили форпост не з валунів берегу Случі, тут матеріал зовсім інший. Я думав, що його підвозили з Кам’янця-Подільського, доки не пройшовся берегами Смолки. Порода, використана на фортеці, тут стирчить на перекатах річки. Можу запевнити на 99,9 відсотка, що камінь брали зі Смолки".

  Андрій Петраускас – високоосвічений і небайдужий ентузіаст, який вважає, що Новоград-Волинький "приречений" на розвиток туризму, оскільки місто колись лежало на Шовковому шляху, а тепер – на міжнародній трасі. У місцевому краєзнавчому музеї зберігається скарб, знайдений нещодавно. Це уламок казана, в якому купці варили кашу, зупинившись перепочити під час просування з товаром по Шовковому шляху.

  Андрій Петраускас активно допомагає розробляти 700-кілометровий туристичний маршрут "Древлянські гради". Ми вже розповідали про знайдений в Олевську тисячолітній дерев’яний древлянський колодязь, єдиний чудово збережений колодязь часів Київської Русі на території не лише України, а й Східної Європи. Археологічну знахідку включили до туристичного маршруту «Древлянські гради», що проходить містами Житомирщини, де свого часу жили древляни, і в яких збережені цінні пам’ятки.

  Тур охопить Малин, Коростень, Овруч, Олевськ, Житомир, Коростишів, Радомишль і Новоград-Волинський. На запитання, чи розчищений древлянський колодязь і чи можна вже напитися з нього води археолог відповів: "У вас воду можна пити зі Смолки. Попри те, що берег щільно забудований і розроблений під городи, сама річка може бути готовим туристичним маршрутом. Я б просто показував туристам її неймовірну красу".

  Цю археологічну розвідку спонсорував житель міста Олексій Заруцький. Розкопки археологи продовжать у жовтні.

Новини Житомира