Це одне із наймістичніших та найколоритніших свят. Ним закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят, що з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято.

Назва Іван Купала має народно-християнське походження і є слов'янським варіантом імені Іоанн Хреститель. Йдеться про народження Івана Хрестителя, яке святкується церквою 7 липня.

Це свято припадає на день літнього сонцевороту, тому символізує народження літнього сонця – Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця – Ярила. В цей час небесне світило перебуває у куполі – найвищій небесній точці, тому дні тоді найдовші, а ночі – найкоротші. За народними віруваннями, в день Івана Купала для прохань «відкривається і небо, і земля», тоді коли на Різдво – «лиш небо відчиняється».

Головні атрибути свята – це Купало й Марена  (згідно із слов'янським міфом, зимове божество, що морить землю стужею, а людину хворобою і голодом, але в народі її вважали старшою русалкою).

Купальські обряди, які здійснюються під час святкування, складають складний обрядовий комплекс. Сюди входить збір трав і квітів, плетіння вінків, розпалювання вогнищ, знищення опудал Купайла і Марени, перестрибування через вогнище, обливання водою, ворожіння, вистежування відьми та нічні безчинства.

Бажаючі йдуть у ліс шукати цвіт папороті. Лише в Купальську ніч на папороті, серед ночі розцвітає чарівна вогняна квітка щастя. Хто її зірве, той усе на світі знатиме, дістане без труднощів усі скарби, матиме чудодійну силу робити все тією рукою, яка зірвала Квітку щастя. Той щасливець причарує найкращу дівчину, матиме найвищий урожай, не боятиметься лихих сил.

У цей день прийнято ходити в лазню і перший раз в цьому році паритися свіжими березовими віниками. «Іванський віник», який нібито має магічну силу, можна додати квіти та листя папороті. А краще зробити його з дванадцяти трав, зібраних в купальську ніч.

За повір'ями, в купальську ніч, яка є найкоротшою, не можна спати, оскільки в цей час оживає не лише природа, а й особливо активною стає всяка нечисть – відьми, перевертні, русалки, чаклуни, домовики, водяники, лісовики. Проте скупатися у відкритій воді потрібно обов'язково: в цей час вся нечиста сила виходить з річок і морів, тому людині нічого не загрожує. У цю ніч вода набуває цілющих властивостей, допомагає очистити тіло і душу від поганих помислів і зла.

У вечір цього дня дівчата гадають на судженого – кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок – це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна поцілувати і мусить бути з ним у парі на це свято. Якщо вінок тоне відразу – коханий розлюбив, і весілля з ним не відбудеться, до берега приб'є – незаміжньою бути в цьому році. У кого вінок найдовше попливе – буде щасливою, а у кого свічка довше прогорить – проживе довге-предовгих життя.

Свято починається ввечері, напередодні Купала. Основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь, який символізує сонце-зародок у материнській утробі. Він має горіти цілу ніч – від заходу Сонця-Ярила до лона Матері-Землі (смерті) до сходу (народження) Купала. Перед запаленням вогнища чотири чоловіки зі смолоскипами стають квадратом навколо хмизу, що позначає чотири сонця (чотири пори року). Потім всі сходяться до хмизу і запалюють вогнище, що символізує «сонячне сплетіння». Навколо нього молодь грає в ігри, співає пісні, водить хороводи. Але головне – це стрибки через багаття. Існують прикмети, пов'язані з цим: якщо парубок найвище стрибнув – буде гарний урожай у його родини, вскочить у полум'я – чекай біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною – вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя.

Тому важливо знати, що не можна стрибати через Купальське вогнище будь із ким, а лише з судженим (судженою).

Ніч на Івана Купала переповнена дивами. Не пропустіть це диво!

Ірина Маринюк