Під час нападу татаро-монголів на Київ 1242 року, щоб врятувати від вогню книги із всесвітньовідомої колекції київських князів, їх перевезли до Житомира та заховали в підземну церкву.

Старожили міста розповідають, що давним-давно, коли будували вулицю, одночасно будували її підземну копію, щоб було де сховатися у разі нападу ворогів. Правда це чи ні, але в 1990 році у житомирське підземелля було відправлено експедицію. Ентузіастам  доводилось долати лабіринти підземних залів, розбирати товщі завалів, де на них на кожному кроці  чекали пастки.

За легендою той, хто потрапляв під землю, повинен був загинути від ядовитих випаровувань страшного грибка.

Результати досліджень доводять, що найбільш розвинута сітка підземних ходів під Замковою горою та площею перемоги, тобто в історичному центрі міста.

У підземному місті знайдено дореволюційні газети, написи на стінах, намальовані стрілки. Коридори різні за розміром, для них характерні товсті кам’яні стіни та повітревідводи,  завдяки яким у підземеллі свіже повітря.

Увійти в підземелля зараз неможливо, всі входи замуровані, а саме підземне місто завалене. Побачити можна лише окремі входи в підземелля. Частина підземелля на території Житомирського кафедрального католицького костьолу доступна. Зараз його переробили у підвальне приміщення, сполучення з іншими ходами замуровані.

Саме приміщення нагадує невелику кімнату розмірами 2,8 м х 10 м з арочним склепінням. Крім цієї кімнати, підземелля мало два інших подібних приміщення розмірами 4 х 2,7 та 8 x 3,5 м, що поєднувалися між собою підземними ходами. З протилежного боку від входу через 2,8 м галерея закладена цеглою.

Підземелля під костьолом є одним з вагомих доказів існування підземного міста під Житомиром.

Лілія Мельник