За часів СРСР називалася вулицею Совєтов.

Більш ніж півтора століття вулиця Михайлівська залишається окрасою міста і улюбленим місцем прогулянок для сотень житомирян.

Пилипонівською вулиця називалася тому, що виникла на місці поселення старообрядців пилипонів, яке являло собою невелике село на тодішній околиці міста.

Архітектурно воно нітрохи не було схоже на сьогоднішню вулицю – було забудоване одноповерховими дерев’яними будинками, які оточувалися городами.

На початку 1850-х років за наказом губернатора Синельникова пилипонів було відселено за межі міста. А на місці села Пилипонівка розпочалося утворення сучасної вулиці з 2-3 поверховими будинками європейського зразка.

Завдяки купцю Михайлу Хаботіну, який у 1856 році за свій власний кошт побудував на початку цієї вулиці Свято-Михайлівський собор, вулиця стала Михайлівською. Офіційно вулиця була перейменована у 1888 році, хоч під такою назвою позначена на планах ще у 1857 р.

«Феномен Михайлівської і в тому, що вона знаходиться на перетині якихось невидимих «нервів» міста. Куди б ви не йшли, якщо знаходитесь в центрі Житомира, обов’язково потрапите на Михайлівську та й ще, як правило, зустрінете не одного знайомого. Ця вулиця, насправді, душа міста, його серце, - розповідає про вулицю краєзнавець Георгій Мокрицький.

Але сказане, це все-таки лірика. А якщо по-серйозному, з містобудівної точки зору, з позицій історії забудови Житомира, то Михайлівська – насправді виняткова, незвичайна вулиця. Вона є найкоротшим і найзручнішим пішохідним зв’язком між двома найважливішими магістралями міста: Київською і Великою Бердичівською. Вона зв’язує два райони міста: Корольовський і Богунський. Вона є початком загальноміської пішохідної вісі: Михайлівська-майдан Корольова-Новий бульвар-Старий бульвар-парк ім. Гагаріна над Тетеревом. Вона – скупчення магазинів, офісів та культурних об’єктів, нарешті, – місце, де знаходиться міська рада. І так було завжди», - наголошує краєзнавець.

У 1936 році першою у Житомирі вулиця була заасфальтована, після чого стала головною святковою вулицею міста, де відбувалися першотравневі та жовтневі демонстрації і паради.

У повоєнні роки рух на Михайлівській було припинено і вона перетворилася на головну пішохідну вулицю міста, якою залишається і по сьогодні.

1934 – асфальтування вулиці. Нульовий рівень піднявся більше, ніж на 1 метр

1939 – Вулиця заасфальтована. Жодного дерева ще не має. Кожен будинок прекрасно проглядається

1954 – На розі Михайлівської і Лятошинського. Малі архітектурні форми у вигляді гранітних стовпчиків-торшерів для освітлення і низькорослі кущі – вірний стиль і масштаб для оформлення вулиці

1994 – Забудову вулиці влітку можна побачити хіба що з гелікоптера…

ФОТО: Вікторії Васильченко та з архіву Георгія Мокрицького