Офіційно ж він називається музеєм поліського рушника.

Як пише «Житомирщина», Лідія Леонідівна разом із мешканцями Рижан та інших сіл, що розташовані на території ради, зібрала для експозиції багато речей, якими користувалися колись пращури нинішніх поліщуків. Дерев’яні ночви, колиска з лози, прач, прялка, скриня, глечики і навіть... грецька амфора!

— Не дивуйтеся, це — справжня амфора — з білої, а не рудої глини вироблена, — каже, помітивши наше здивування, Лідія Леонідівна. — Адже ще в VІ столітті Греція торгувала з північними українськими землями, тож грецькі товари — олія, вино, оливки — потрапляли й на Полісся. Амфори не тільки в нас знаходять тепер, а й в інших місцях. На деяких посудинах є й малюнки — оливки чи виноград, приміром.

Стародавня амфора примостилася на музейному припічку поміж гладишок і горщиків, змайстрованих гончарами-поліщуками, які виглядають так само екзотично, як і заморська «гостя».

— Найбільший і найкращий набуток нашого музею, — зазначає Л.Л.Вербило, — це 130 вишитих рушників. Тут є і святковий накривач завдовжки 4,5 метра (ним накривали на свята ікони), і покутники (ними прикрашали покуть в оселі), і родимчики (їх вишивала мати ще до народження дитини), і весільні, і поховальні.

— Вишиті рушники ж, як відомо, супроводжували наших предків від народження до смерті, — каже Лідія Леонідівна. — У рушник повитуха приймала новонародженого. Вишитими рушниками сповивали маля. Їх давала мати в дорогу синові. Рушник стелили під ноги молодятам — на щастя і долю. Його ж пов’язували на хрест у місці вічного спочинку...

З усього вишитого розмаїття тут лише два рушники з однаковим візерунком — весільні. На всіх інших вишиття не повторюється. Мережили квіти, пташок, листя, колоски на витканому вручну лляному полотні ще прапрабабусі нинішніх рижанчанок. І як добре, що цей їхній вишитий спадок не загубився в глибині століть і старих скринь, що його зберегли й передали нашим сучасникам ентузіасти з Рижан!

— Візерунки на наших рушниках — архаїчні, — з гордістю розповідає Лідія Леонідівна. — Це визнали етнографи-науковці. Вони збираються вивчати їх, розшифрувати закодовані в старовинному ниткописі послання, які залишили нам предки.