Про це повідомляє У ДСНС у Житомирській області.

Зустрічі розпочалися переглядом документального фільму. Опісля учні, студенти і викладачі навчальних закладів схвильовано слухали щиру сповідь очевидця тих подій, активного учасника ліквідації наслідків трагедії у Чорнобилі, ставили питання і отримували відповіді.

Перед молоддю виступив голова благодійного фонду «Рятувальник Житомирщини» Олег Тов’янський, герой-ліквідатор, який у 1986 році працював пожежним у самісінькому епіцентрі трагедії.

«Через нездорову секретність люди просто не мали достатньо інформації, щоб правильно захиститись від невидимої смерті», – констатує ліквідатор.

Учасники навчального процесу були шоковані інформацією про відсутність елементарних засобів захисту. Не вистачало сталевих пластин, якісних захисних костюмів. Солдатам доводилося часто використовувати підручні засоби: гуму, маски, шматки металу. Більшість із них не були проінформовані про ступінь ризику і рівень небезпеки який несе радіація.

«Просто дивитися боляче, як на кадрах тридцятилітньої давності молоді хлопці в одному гумовому фартусі і медичній масці лопатами згрібають рештки радіоактивних стержнів», – ділиться враженнями студентка Анастасія.

Ось хоча б такий приклад, коли німецькі вчені запропонували прислати робота, і попросили дані про рівень радіації в епіцентрі для його програмування, радянські служби дали занижені показники. Машина вийшла з ладу і довелося посилати на роботу людей.

Чорнобиль і досі залишається своєрідним дозиметром совісті. Колись про ліквідаторів писали: «герої, які врятували світ», а через кілька років просто забули. У грудні 2014 року було прийнято зміни до закону, де з чорнобильців знімається частина пільг. Закон вступив у дію з 1 липня 2015 року.

Зараз з 298 пожежних Житомирщини залишилося в живих лише 105 ліквідаторів трагедії. Мало хто з них доживає до 50-ти років. Минуло 30 років після того рокового вибуху, а серця ліквідаторів чорнобильської трагедії з кожним днем болять ще сильніше. Кожен раз, згадуючи про те радіаційне пекло вони ніби заново повертаються у 1986 рік. Сьогодні ж ми не можемо дозволити сучасникам забути подвиг сміливців, які жертвували своїм життям та здоров’ям заради нас. Своїм подвигом вони врятували світ, врятували людство.