Хоч Буки знаходяться в Черкаській області, туди ближче добиратися від Умані. А від Києва на машині можна доїхати десь за три години.
По всюди не високі, але прямовисні скелі, обліплені купками яскраво-жовтих квітів, навіть посеред водоспаду з піщаними берегами. Річка Гірський Тікич тече в протерозойських гранітах, вік яких оцінюється в 2 млрд. років, і утворює оригінальний, глибокий (до 20 м) і вузький (місцями 20-40 м) каньйон. Берег його скелястий з виступами сірого граніту – один з уступів якого названий на честь відомого українського геолога-петрографа («Скеля Родіонова»). Гірський Тікич разом з річками Гнилий Тікич і Ятрань входить в басейн Південний Буг.
Перед входом в Буцький каньйон води Гірського Тікича стрімко скочуються з брили граніту, тим самим створюючи гучний водоспад Вир. Це чудо природи не залишилося непоміченим і ще в 1972 році даному об’єкту був привласнений статус державного пам’ятника природи місцевого значення. Біля водоспаду ще в дев’ятнадцятому столітті побудували велику водяний млин, від якої збереглися тільки фрагменти.
Тут постійно шумить річка і квакають жаби. До цих звуків так звикаєш, що вже потім складно сприймати тишу.
Сюди частенько з’їжджаються альпіністи. Вони говорять, що тренуватися в скелелазінні можна навіть на скелі у вигляді людського профілю в самому кінці каньйону, яка здається зовсім непристосованій для альпінізму.
Світанок в Буках нікого не залишає байдужим. У народі Буцький каньйон називають “маленькою Швейцарією” … Місцеві жителі кажуть, що в Буках найкраще відвідувати весною – тут дуже багато квітів, навіть ростуть дикі тюльпани і дикий часник. А на лугах пасуться кози, причому цілими родинами – серед дорослих тварин стрибають чорні, білі або чорно-білі козенята. Корови тут не особливо популярні.
Якщо пройти трохи вперед, то ви зможете побачити першу в Україну гідроелектростанцію, але зараз вона не функціонує.
Буцький каньйон – це маленький фіорд в серці України … Побувавши в Буках один раз-все одно захочеться повернутися!

Джерело: vsviti.com.ua