Для цього хлопця боротьба за кращу долю України почалася ще під час Революції гідності. Він залишив військовий інститут, де вчився на картографа, і приєднався до тих, хто відстоював свободу та демократію на Майдані Незалежності. Вчорашній курсант став координатором мобільних медичних бригад, отримавши сертифікат парамедика Червоного Хреста.

— Уперше я побачив людську смерть саме на Майдані. Це був Сергій Нігоян. Пам’ятаю, як його занесли в медпункт, лікарі робили все можливе, але врятувати його не вдалося, — пригадував Володимир.

З початком АТО хлопець став до строю захисників. Потрапив до 95-ї аеромобільної бригади, де в той час формувався 90-й окремий аеромобільний батальйон. Бойові побратими вигадали для Володимира позивний «Доктор Хаос», мовляв, для своїх він — доктор, а для ворогів — хаос.

Хлопця призначили гранатометником. Після бойового злагодження підрозділу їх переправили в Костянтинівку Донецької області.

— У ніч на 1 грудня 2014 року ми на двох БТРах прорвалися до нового термінала донецького аеропорту та зайняли позиції для оборони, — розповідає Володимир Небір.

З того дня для хлопців почалися дванадцять діб пекла. На відпочинок часу не було, терористи тримали наших вояків під постійним обстрілом.

— Штатний медик фізично не встигав надавати допомогу всім пораненим. Тож довелося йому допомагати, — згадує «Доктор Хаос».

Незабаром не пощастило самому Неборові. Укриття, за яким причаївся боєць, знесло вибуховою хвилею. Проте, й отримавши струс головного мозку, Володимир відмовився від госпіталізації та залишився обороняти позиції аеропорту до ротації свого підрозділу.

По поверненні в Костянтинівку Володимира Небіра перевели до медичної роти.

19 січня «Доктору Хаосу» наказали збиратися на «вишку». Так називали диспетчерську вежу донецького аеропорту. Наступного дня він удруге відправився в ДАП.

— Ми мали надати медичну допомогу нашим пораненим бійцям у районі «вишки», — розповідає Володимир. — Нам передали по рації, що до нас рухається розвідувальна група з шести осіб. Виявилося, що неподалік вежі у приміщенні пожежної частини аеропорту мали бути наші військові, зв’язок з якими вже півтори доби був втрачений. Оскільки Володимир знав кількох людей з тієї групи, розвідники попросили його піти з ними.

Ніхто не знав, чи живі наші хлопці на тій позиції. За 100 метрів до пожежної частини «Доктор Хаос» залишив розвідників чекати, а сам пішов далі.

— Я припускав, що там уже могли бути бойовики. Але сподівався, що зустріну наших хлопців, — розповідає Володимир. — Я встав, повісив автомат на шию, підняв руки і пішов. З кожним кроком кричав: «Я — „Доктор Хаос“! Не стріляйте!» Десь за 30 метрів почув: «Стой на месте!»

Мене насторожило те, що відповіли російською мовою. А потім запитали: «Хто начмед у вашому батальйоні, який в нього позивний?» «Доктор Хаос» відповів.

 За мить він був у будівлі і впізнав одного з побратимів. Хлопець перевів подих.

Розвідники невдовзі налагодили зв’язок і рушили назад до медичної роти.

На зворотному шляху Володимир натрапив на ворожу розтяжку. Але сталося диво — граната не спрацювала...

Коли бойовики остаточно зруйнували новий термінал, наші хлопці зрозуміли, що диспетчерська вежа стане наступною ціллю ворогів. У той час на ній разом із Володимиром перебувало дев’ятеро військових. Хлопці знали, що знаходяться фактично в оточенні, проте продовжували мужньо тримати оборону.

— Дехто вже подзвонив рідним, ніби прощаючись з ними. У групі я був наймолодшим. Мені дуже хотілося жити. Я написав повідомлення близькій людині і отримав відповідь: «Вова! Все буде добре. Ти виживеш!» Ці слова мали неабияку силу для мене, — згадує захисник донецького аеропорту.

В одного з бійців знайшлася топографічна карта.

— Коли з’явилася надія, що по ній можна вийти, то постало питання, як це зробити, щоб нас не розстріляли. Придумали: як стемніє — викликаємо вогонь наших «Градів», із заключним залпом — покидаємо вежу. Вже за сто п’ятдесят метрів почули снайперські постріли навздогін. Усі притиснулися до землі. Ми повзли по болоту, ховались в ями від розірваних мін. Так ми дісталися лісосмуги, неподалік якої були українські пости, — розповів боєць.

Змучені і поранені, вони вирвалися з того пекла. За героїзм, виявлений під час оборони донецького аеропорту, Володимир Небір Указом Президента України був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Тепер «Доктор Хаос» закінчує 5-й курс Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка і вже незабаром отримає перші офіцерські погони.

«Народна армія»