і чому правоохоронці безсилі проти криміналітету, що наживається на ньому?

Про це "Цензор.НЕТ" розповів журналіст і депутат Житомирської облради, відомий своєю боротьбою з бурштиновою мафією. Заразом він прокоментував і підпал свого будинку, про що днями повідомили всеукраїнські ЗМІ.

- Пане Олександре, наскільки серйозно постраждав ваш будинок внаслідок підпалу?

- Фактично, вигоріла одна кімната. На щастя, там ніхто не проживав. Понад два роки тому, після смерті бабусі, я успадкував за її заповітом цей будинок і 9 соток землі, але я ніколи там не жив. Останні чотири місяці він був виставлений на продаж.

Головне, що сусіди цілі, бо вогонь міг перекинутися на їхню садибу. Але, на щастя, обійшлося. Власне, самі сусіди й почали гасити. Але й пожежники приїхали оперативно, і остаточно все загасили.

До речі, я не хотів би пов'язувати цей підпал зі своєю професійною чи громадсько-політичною діяльністю.

- А з чим?

- Ну, оце хотілось би з'ясувати. Може навіть бути таке, що якісь безпритульні туди залізли, й отаке відбулось. Гадаю, це з'ясується. Просто зараз мені довелося у справах від'їхати в Західну Україну, то я в ці дні цим питанням не переймався…

- Проте ваша діяльність у сфері викриття "бурштинової мафії" колись викликала насильницькі дії щодо вас…

- Аякже. В липні минулого року мене жорстоко побили в Олевську. Нападників затримали, це виявились представники одного з бандформувань Малинського району. Це був замовний напад, зараз триває суд, але, що характерно, досі невідомо, хто є замовником.

Олевський район на заході межує з Рівненською областю, де видобувають бурштин двадцятий рік підряд. Навесні 2014 року я став, мабуть, першим у нашому районі, хто почав готувати репортажі про те божевілля, який твориться в цьому плані на Поліссі, і про задіяні в цьому бандитські формування. Вони представлялися "Самообороною Майдану", правими, лівими, добровольцями з АТО - але насправді це були звичайні бандити.

Минулого року більшість репортажів центральних телеканалів країни на цю тему проводилися за мого сприяння. Адже не так просто журналістам з Києва пройти бандитські блокпости, потрапити до лісу й відзняти всю цю злочинну діяльність.

- Зараз щось змінилося? Чи й досі існують ці бандитські блокпости?

- Дещо змінилося. Коли ми надали розголосу проблемі, почалися рейди змішаних загонів правоохоронців - поліції та СБУ. Вони ті блокпости порозганяли. І зараз такого відкритого бандитизму серед білого дня, як раніше, немає.

Проте мене цікавить інше. От у тому ж липні минулого року президент на нараді із силовиками у Львові грубо бив рукою по столу й суворо вимагав припинити незаконний видобуток бурштину. І його призупинили буквально за два тижні! Причому не сталось ніяких зіткнень, ніякої стрілянини, не довелося, як дехто боявся, вводити Нацгвардію чи ще когось.

Про що це говорить? З одного боку, що при бажанні лад можна навести. Але з іншого - що головні представники бурштинової мафії постійно перебувають, м'яко кажучи, "на телефоні" з представниками влади.

Водночас, що відбулося пізніше? Я якраз лежав у лікарні й дивився по телевізору, як на прикордонну заставу напали нібито мирні мешканці Рівненської області, розлючені тим, що їх позбавляють заробітку на бурштині. Й прикордонники та СБУ змушені були застосувати зброю.

Ми бачимо тотальну деградацію населення, яке нічого робити не хоче, а хоче тільки видобувати бурштин. Я розумію, що в переважній більшості ці люди не мають роботи. Але ж не вони самі виявили ініціативу й організували весь цей промисел! І задіяні в цьому, крім бандитів та псевдоактивістів, і органи влади.

Разом із тим, важко звинувачувати правоохоронців, які мляво борються конкретно з криміналом. Я спілкувався з керівництвом міліції. У них недокомплектація - відсотків тридцять п'ять. Для пересування нашим бездоріжжям вони мають тільки старенького уазика, "Славуту" та службову "Шкоду". А у бандитів - лендкрузери, рейнджровери, словом, адаптовані для переміщення на Поліссі позашляховики.

Досі існують цілі "бурштинові республіки". Не в такому масштабі, як у 2015 році, але реально існують території "бєспрєдєла", де офіційної влади майже немає. "Бурштинові авторитети" там вирішують значно більше, ніж влада області чи навіть Києва. Ці хлопці просто скуповують цілі села.

- І промисел, судячи з фото на вашій сторінці Facebook, триває.

- Очевидно, так. Цю фотографію ми знайшли в соцмережах, вона датована 4 березня поточного року. Автори фото стверджують, що там працювало понад 130 мотопомп.

В Олевському районі в таких масштабах бурштин зараз не видобувають - принаймні, вдень. Але я можу стверджувати, що його миють вночі. Хоч і не постійно, оскільки все-таки проводяться правоохоронні рейди. Але десятки мотопомп усе-таки працюють.

Друге питання - навіщо воювати з простим населенням, яке на цьому заробляє? Треба в' язати ватажків бурштинової мафії. Хай не найголовніших у країні, але хоч би на рівні регіонів. Якщо сьогодні заарештувати в нашому регіоні три-чотири особи, половина проблеми автоматично вирішується!

-Ці люди відомі?

- Думаю, правоохоронці мають оперативну інформацію про те, хто в цьому задіяний, хто влаштовує дестабілізацію, хто організовує ці проплачені мітинги на захист незаконних видобувачів… Адже ведеться велика інформаційна кампанія. Внаслідок неї, наприклад, на Поліссі в більшості люди вкрай негативно сприймають журналістів. Вони думають, що ми, представники ЗМІ, виконуємо чиєсь завдання забрати в них можливість заробляти на хліб. Бурштинова мафія накручує їх, щоб обмежити доступ журналістів до правди про все це свавілля.

В цій мафії, до речі, багато немісцевих. В Олевський район з'їхалися вже бандити не тільки з усієї України, а ледь не з усього колишнього СРСР. Це видно неозброєним оком. Але системна робота проти них чомусь не ведеться. В результаті в районі почастішали розбійні напади, пограбування, бандитські "розборки", посилився обіг зброї та наркотиків…

До речі, в соціальному відношенні є ще одна проблема, яку замовчують: старшокласники, починаючи класу з сьомого, в Житомирській та Рівненській областях масово не відвідують навчальні заклади. Бо вони разом із батьками копають бурштин. Відбувається страшна деградація населення.

Крім того, велика кількість людей травмується. Буває, й гинуть. Минулого року, наприклад, вісім чоловіків із Вінницької області копали бурштин, відбувся зсув грунту, шістьох присипало, п'ятьох із них - на смерть.

Наголошу: я не вважаю головним заборонити видобуток бурштину. Я входжу до відповідної комісії облради, де просуваю думку, що цей видобуток треба організувати на легальній основі. Прибрати бандитизм і зробити більш-менш прийнятні умови праці. Бо ж люди реально гинуть. Або ще така проблема: люди, які й так завжди зловживали спиртним, зараз, отримуючи готівку, взагалі спиваються. Крім того, накупляли собі на ці гроші автотранспорту, сідають нетверезі за кермо, і маємо велике зростання кількості ДТП… Цілий букет проблем.

- Скажіть, а куди потрапляє вся ця величезна маса видобутого бурштину?

- Спочатку - до перекупників. Рік-півтора тому перекупами займалися заможні місцеві мешканці, адже на це потрібні великі обігові кошти. Сьогодні скупників стало дуже багато, скупником може стати людина з тисячею доларів. Хоча, звісно, ті, в кого є десятки й сотні тисяч, скуповують десятками й сотнями кілограмів - залежно від фракції бурштину, бо ціна помітно варіюється.

Далі товар переходить до посередників. Це вже здебільшого люди немісцеві. А далі воно йде або в столицю, або на західний кордон, або в Одесу. Не знаю, щоправда, як зараз, але торік через Одеський порт переправляли багато бурштину. Переправляють також через польський Гданськ. В кінцевому рахунку здебільшого бурштин потрапляє до Китаю та Гонконгу. Контрабандисти заробляють дуже багато.

Олександр Михельсон, Цензор.НЕТ