Депутат обласної ради Ігор Сабадаш очолює колектив Любарської центральної районної лікарні майже два десятки років. Розпочав працювати тут після закінчення медичного вузу завідуючим хірургічним відділенням.
Свого часу, навчаючись у Чернівцях в ординатурі, Ігор Іванович міг порівняти роботу обласних і районних медичних установ. Добре усвідомив, що в сільській місцевості за відсутності сучасного обладнання, розгалуженої мережі буде дуже важко. За словами головного лікаря й нині медичним працівникам, котрі працюють «на сільській ниві», — не солодко. У медичній реформі, яку, безумовно, потрібно проводити, не до кінця враховано думку людей у білих халатах, котрі за невелику зарплатню трудяться у районних лікарнях, амбулаторіях, фельдшерсько-акушерських пунктах. На переконання головного лікаря, не можна приймати важливих рішень, розраховуючи на те, що проблемні питання якось вирішаться потім самі по собі.
— У Києві повинні нас почути, — вважає Ігор Сабадаш. — Ми також зацікавлені в тому, щоб охорона здоров’я була високоякісною. Реформування ж галузі повинне бути продуманим. Ці питання постійно порушуємо на сесіях обласної ради. Стараємося пояснювати керівництву, що при прийнятті якихось рішень потрібно враховувати і рівень життя людей, і кадровий потенціал, і, нарешті, сільські дороги. Так, свого часу в районах створили центри з надання первинної медико-санітарної допомоги. А, можливо, їх і не треба було створювати. Ми, наприклад, такий центр знову приєднали та зробили окремим підрозділом райлікарні. Але, не виключено, що невдовзі нас знову роз’єднають. Ситуація — не проста. У нас в районі є 35 фельдшерсько-акушерських, акушерських пунктів, амбулаторій. Із районного бюджету лише на обслуговуючий персонал спрямовувалося понад 700 тисяч гривень на рік.
Ігор Сабадаш налаштований у своєму районі та селах створити комфортні умови для медперсоналу, відвідувачів медичних установ. Звертається за допомогою до сільських голів. Як керівник, депутат обласної ради, докладає зусиль, зокрема, щоб у приміщеннях усіх ФАПів були встановлені металопластикові вікна, нові двері.
— Неважко зрозуміти, яке то лікування у холодному приміщенні, — говорить Ігор Іванович. – Якщо раніше у нас практично у 100% фельдшерсько-акушерських пунктів для опалювання використовувався газ, то нині, через перехід на альтернативні види палива, потрібен кочегар. Він поки розтопить, поки приміщення прогріється… Там уже треба й додому збиратися. Газ — інша справа.
Ігор Іванович розповів про те, що в лікарні немає відділення, де б не було зроблено ремонт. 7,5 тисячі метрів квадратних даху перекрили єврорубероїдом, замінили меблі; практично в усіх відділеннях за підтримки благодійних організацій встановили багатофункціональні ліжка. Нещодавно встановили нове ендоскопічне обладнання японського виробництва. З обласного бюджету спрямовано 300 тисяч гривень на придбання обладнання для пологового відділення.
— Моя мета полягає в тому, щоб забезпечити районну лікарню новим медичним обладнанням, поліпшити її матеріально-технічну базу загалом, — говорить Ігор Іванович. — Незалежно від форм і способів реформування медичної галузі, це добро нікуди не дінеться, служитиме хворим землякам. Ми ефективно співпрацюємо з обласними та районними органами влади. У цьому році на 100% «закрили» захищені статті. На сесії районної ради нам виділили 400 тисяч гривень на програму з придбання медичного обладнання. За рахунок Фонду регіонального розвитку на суму близько двох мільйонів гривень плануємо утеплити фасад поліклініки, замінити у відділенні стаціонару вікна з північного боку.
Ігор Іванович розповів, як, зважаючи на те, що люди часто просто не мають грошей на лікування, депутати й медики стараються допомагати. З районного бюджету додатково було спрямовано 600 тисяч гривень на придбання медикаментів. Цього недостатньо, але вистачить для того, щоб на деякий час поліпшити ситуацію з наданням невідкладної медичної допомоги, обстеженням людей, забезпеченням онкохворих знеболювальними. Учасників антитерористичної операції тут лікують повністю за рахунок районного бюджету. Опікується лікарня й родинами бійців, котрі знаходяться у зоні АТО.
— Нині у нас працюють близько 500 людей, — розповідає Ігор Сабадаш. — Колектив — згуртований. Із лікарськими кадрами, за винятком середнього медичного персоналу, проблем немає. У нас дуже раді молодим спеціалістам. Вимагаю ж від підлеглих головного: щоб вони завжди по-людськи ставилися до пацієнтів.

Джерело: Житомирщина