І навіть якщо вона нормалізується повністю (будемо сподіватися, що такий час настане), післябурштиновий синдром буде важким і затяжним, адже небачене раніше екологічне варварство нанесло непоправної шкоди неповторним поліським ландшафтам: понівечена земля, пошкоджені дерева; знищені рослинність, традиційні мікрофлора і фауна.
Екологи, лісівники, громадські активісти б’ють на сполох: потрібно негайно відновлювати сплюндрований навалами копачів природний ресурс, бо природа не може чекати допоки народні депутати й далі імітуватимуть ухвалення необхідних законопроектів, а органи правопорядку — «бурхливу» боротьбу із незаконним видобутком корисних копалин.
Зрозуміло, що для початку необхідно оцінити реальну ситуацію, порахувати втрати, виробити стратегію, а на державному рівні — затвердити програму відновлення пошкоджених ділянок лісу, реабілітації порушених земель, подальшого розвитку заповідних територій. Ясна річ, що найбільше зацікавлені у відновленні пошкоджених лісових угідь самі лісівники, адже розкопані площі, глибокі ями «цементуються», забур’янюються, заростають хащами і бур’янами. З часом їх буде і важче, і дорожче приводити в порядок.

За матеріалами Житомирщина