23-річний Андрій Ненюк народився у селищі Брусилів Житомирської області, однак відразу ж після народження його сім’я переїхала у Народичі. Вже там, у 2003 році, хлопець втратив матір, а у 2008 році у нього помирає батько. Хлопець осиротів 10 років та потрапив в загальноосвітню спеціальну школу-інтернат у Бердичеві, пише www.berdichev.biz.
Здобувши у 2012 році професійно-технічну освіту, хлопець отримав на руки свій паспорт громадянина України. У паспорті хлопець знайшов відмітку про те, що він виписаний з гуртожитку, в якому проживав під час навчання. Його направляють у один з соціальних центрів міста Житомира, однак невдовзі хлопець просто залишається на вулиці, не забезпечений ні житлом, ні роботою.
Андрій намагався заробити грошей будь-яким чином, вештався по заробіткам, деякий час жив у однієї одинокої жінки, виконуючи для неї різну роботу по господарству. Однак одного разу вона його просто вигнала, ще й сказала, що його документи про закінчення ПТУ забрали правоохоронці. Згодом хлопець згубив паспорт. Тож з документів у нього лишилася лише ксерокопія паспорту, який він тепер не може відновити, так як у нього немає прописки. Ось трапилося так що хлопець живе просто на вулиці в дерев’яній будці.
Одного разу, роботодавець Андрія помітив дивну річ: він приходить на роботу раніше від усіх, а ввечері не поспішає додому. Натомість начальник запитав напряму, що відбувається, та був шокований тим, що почув у відповідь. Виявилося, що 23-літній бердичівлянин живе на вулиці, у власноруч збудованій з кількох дощок «халабуді».
На даний момент, уже вирішено питання з житлом, хлопця тимчасово поселять у той самій гуртожиток ПТУ №3 міста Бердичева, з якого його викинули на вулицю. Паралельно ведеться робота по відновленню втрачених документів, після чого можна вже займатися працевлаштуванням хлопця. Головне, що за ті важкі проведенні на улиці роки, він зумів зберегти людський вигляд, не почав красти та пити, а готовий чесно і старанно працювати, аби лишень хтось взяв його на постійну роботу.