Три дні тому ці хлопці та дівчата склали Військову присягу і отримали звання курсантів. Але шлях до офіцерських погонів розпочався для них місяць тому, коли вчорашні школярі вдягнули однострої і на роки розпрощалися з цивільним життям.

Про те, що дитинство закінчилося, майбутніх офіцерів сповістили командою «Підйом!» о 6-й ранку першого дня КМБ — «курсу молодого бійця». Коли в нашій армії перестали офіційно вживати цей термін, не пам’ятають навіть старожили. Але в побуті ця назва початкової військово-професійної підготовки настільки прижилась, що абревіатура КМБ іноді проскакує навіть у розмовах офіцерів інституту.
Початок навчання у вищому військовому навчальному закладі суттєво відрізняється від аналогічної процедури в цивільному виші. Йому передують кілька тижнів, в ході яких майбутні курсанти опановують ази військової служби — стройову підготовку, дисципліну, статут, внутрішній порядок. Війська без цього не буває.
— Головний сенс первинної військово-професійної підготовки не в тому, щоб підготувати з них класних солдатів. Основне навчання курсантів попереду. Головне зараз — пройти своєрідну акліматизацію до військової служби. Хлопці та дівчата звикають до форми та зброї, вчать, як виконувати військове вітання та команди, тобто отримують елементарні військові навички, трохи тактики та інших загальновійськових дисциплін, — говорить заступник начальника факультету по роботі з особовим складом підполковник Вадим Стрембіцький. — Зрештою, це не піхотинці, не десантники. У фахівців, яких готують у нашому інституті, дещо інші пріоритети в підготовці. Але базові знання військової науки на цьому етапі обов’язкові.
…Відкидаючи разом із ковдрою залишки сну, першокурсники шикуються перед наметами. Свіже ранкове повітря бадьорить їхні тіла — зазвичай зарядка проводиться з голим торсом, дівчата займаються у футболках.
— Я ніколи раніше не вставала так рано! — говорить курсант Олена Павленко. — Підйом о шостій ранку, зарядка, застеляння ліжок — спочатку здавалося, що ніколи не звикну до цього! Навіть заняття в полі не сприймалися такими важкими. А час від відбою до підйому пролітав миттєво — не встигла очі заплющити, як уже будять. Але коли пристосуєшся до цього ритму, згодом починаєш думати — ніби й нічого важкого…
Дійсно, для «домашньої» молоді ранковий підйом за командою, зарядка, фізичні навантаження, мозолі, кашо-макаронна «дієта» і свіже повітря 24 години на добу — це стрес. І не тільки для дівчат, а й для юнаків. Тому кожного року двоє-троє тих, для кого армійське життя видається занадто складним, на цьому етапі йдуть з інституту. До прийняття присяги зробити це можна безболісно. А ще, зізнаються першокурсники, тут починає змінюватися їхня свідомість.
— Більшість приходить сюди свідомо, і тільки незначна частина вступає до інституту лише за порадою батьків. Звичайно, якесь уявлення про військову службу, про Збройні Сили, про війну на Сході країни ми маємо. Але тут, коли з нами щодня ведуть бесіди на військово-патріотичну тематику, показують відео з війни, новини, починаєш усвідомлювати, що стаєш частиною армії, тієї, що саме зараз стримує агресію на Донбасі. І тоді звикаєш до думки, що тобі згодом також доведеться стати на захист України, — ділиться курсант Борис Поляк. — Хоча мотиви перебування в армії однакові не в усіх, що, напевно, природно. Дехто прийшов сюди за статусом та зарплатою, дехто — аби уникнути призову на строкову службу. Але таких одиниці.
Відмінностей у ставленні офіцерів до дівчат та юнаків немає — вимоги однакові. Виняток для слабкої статі тільки в окремому від хлопців розміщенні та нормативах з фізичної підготовки.
— Дівчата традиційно показують себе не гірше хлопців, а деякі навіть дають фору юнакам, — говорить підполковник Вадим Стрембіцький. — Дівчат цього року в нашому інституті побільшало. Це пов’язано передусім зі збільшенням набору до вишу. Не останню роль у цьому відіграє і зростання грошового утримання військовослужбовців.
…КМБ для першокурсників Житомирського інституту закінчилося 13-кілометровим маршем до пункту постійної дислокації. Тут їм довелося знову звикати до нових умов та по кілька годин проводити на стройовому плацу — до ритуалу прийняття присяги військові завжди готуються ретельно.
На цьому етапі до колишніх школярів приєдналися ті, хто вступав із війська. Їм початкова підготовка не потрібна, більше того, понад 60 військовослужбовців, зарахованих цьогоріч на перший курс, уже понюхали пороху в АТО.
Але це все вже позаду — і тижні польового життя, і присяга з обов’язковим приїздом батьків та друзів, і перше відчуття гордості від захоплених поглядів рідних на бравих курсантів у новенькій формі, для когось у минулому — труднощі бойового буття на передовій. Попереду в цих хлопців і дівчат нове завдання — роки навчання, де їм доведеться стати справжніми офіцерами. Такими, як ті, хто зараз мужньо і самовіддано захищає Україну від агресора.

Роман Туровець, "НА"