Північний район Житомирщини – Народичі. Близько 130 км від Житомира і трохи більше 2 годин їзди. Район, який межує з Київщиною та республікою Білорусь. Дорогою ви не зустрінете шалений потік автомобілів чи великі скупчення людей на автобусних зупинках. Навколо лише дрімучі ліси та численні хати-пустки, що вже повростали в землю. Місцями тут по-справжньому зупинилося життя. Вина тому Чорнобиль… Саме Чорнобильське радіаційне коріння дісталося цього краю нашої області. З 1991 року згідно постанови Кабінету Міністрів України смт Народичі було віднесено до зони обов’язкового відселення. Та чи менше від цього стало роботи у місцевих вогнеборців?

Велика вдача, коли хтось виявить загоряння та своєчасно сповістить вогнеборців
Керівник Народицького районного сектору Управління ДСНС у Житомирській області Сергій Зосіч пройшов шлях від пожежного інспектора до начальника. Почавши службу в 1996 році, молодий вогнеборець із Овруча навіть подумати не міг, що присвятить пожежно-рятувальній службі Народиччини все своє життя. І він далеко не один серед тих, хто потрапив до Народичів з інших районів. Переважна більшість рятувальників з його підрозділу – приїжджі. Та це не завадило стати їм однією командою чи як називає їх начальник – однією сім’єю.
Звичайно, умови праці в зоні відселення суттєво впливають на здоров’я. Проте комусь необхідно виконувати подібну роботу навіть в таких умовах. Раніше у народницьких вогнеборців був вахтовий метод служби, який надавав деякі переваги для рятувальників цього регіону. Ну наприклад, можна було тиждень відпрацювати, а потім три – відпочивати. Однак з 1998 року такий метод служби в Народичах відмінили.

Людей тут проживає мало, тому це велика вдача, якщо хтось виявить загоряння та своєчасно повідомить про це рятувальників. До того ж, і покриття мобільної мережі місцями просто зникає. А часом набираючи Народицьку службу порятунку, можна потрапити і в Овруч, і в Малин, і, навіть, в Київську область.
- Сьогодні населення району складає близько 14 тис. осіб, – розповідає Сергій Зосіч. – Проте територія району достатньо велика. Найчастіше виникають пожежі у природних екосистемах, коли в найгарячішу пору року горить сухостій. Тоді за добу доводиться здійснювати в середньому по три виїзди. У той же час, ми тісно співпрацюємо з лісгоспами. Саме вони активно допомагають нам в подібних пожежах, адже охопити таку територію одному пожежно-рятувальному підрозділу важкувато.
Палаюча рослинність у перемішку з радіацією – гримуча суміш
Останнім часом на державному рівні досить гостро піднімається питання створення підрозділів місцевої пожежної охорони. Один із них вже не перший рік органи місцевої влади намагаються створити в с. Базар Народицького району. Сергій Івнович запевняє, що вже зовсім скоро це завдання буде виконано. Такий підрозділ суттєво допоможе місцевим вогнеборцям оперативніше ліквідовувати займання, адже при складній пожежі кожен зайвий кілометр може відіграти вирішальну роль. Наразі у Народицькому районному секторі несуть службу 40 чоловік, з них 9 офіцерів. Щорічно ліквідовується до 60 пожеж, серед яких – 30 побутові, решта – в екосистемах.

Командир відділення 14-ї Державної пожежно-рятувальної частини смт Народичі Сергій Кучер пояснює, що робота в зоні відселення специфічна. Тут одразу стане зрозуміло у кого яке здоров’я. Головні болі та погане самопочуття легко пояснюється клятою радіацією.
– Переважна більшість пожеж, це ті які ми ліквідовуємо у так званій зоні відчуження, – розповідає Сергій Кучер. – Покинуті села, старі захаращені будинки… Людей немає, зв’язку ніякого, повідомлення надходять із запізненням… Такі пожежі ще й дуже небезпечні для наших людей, бо радіація зростає у сотні разів. Засоби захисту не допомагають. Форму на два роки отримуємо, а її практично треба міняти через два місяці. Доводиться вживати місцеву городину, а вона не відповідає нормативам. Тут нас називали героями. Можливо, ми і герої, та тільки ніхто з нас про це не думає. Це наша земля, ми на ній живемо. Зрозуміло, хочеться більшої уваги, вирішення нагальних проблем.
Таких частин в Україні лише дві – в Народичах та у Поліському Київської області. Проте на відміну від Поліського, тут проживають люди.
…А минулого року їм знову довелося їхати до зони відчуження, адже відлуння Чорнобиля продовжує гуляти північчю країни. За наказом народицькі вогнеборці у складі зведеного загону Житомирщини виїжджали для надання допомоги у ліквідації пожежі у «Чорнобильській пущі». Не треба пояснювати які наслідки для здоров’я вогнеборців мають такі виїзди – адже палаюча рослинність у перемішку з радіацією – гримуча суміш. Доза радіації піднімається у рази. Такого коктейлю і ворогу не побажаєш. Але такий у них обов’язок.
Брати по нещастю, які не забувають, незважаючи на свої проблеми
Справжню дружбу ні за які гроші не купиш. Японці настільки перейнялися нашим горем, що постійно допомагають нашому народу і безпосередньо ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Навіть повторне лихо – аварія на АЕС Фукусіма-1, не змусила забути їх про нас.
- Японці вже дійсно стали нашими братами, – розповідає Сергій Зосіч. – По двічі на рік вони приїжджають в Народичі. Завжди заходять до нас в пожежну частину, спілкуються з нашими хлопцями, підтримують їх. На День Св. Миколая дарують дітям наших вогнеборців цукерки, а також індивідуально для кожного малюка підбирають вітаміни.
Сергій Іванович запевняє, що японці в захваті від професійності народницьких вогнеборців. Коли японській делегації показують пожежно-рятувальну частину, бойове спорядження, автомобілі, то вони не вірять своїм очам. Гості здивовані, як можна десятки років підтримувати усю техніку в бойовому стані, а також рятувати життя, не дивлячись на всі проблеми.

Відвага та рішучість, самовідданість та відповідальність за людське життя… Саме ці риси притаманні сучасним українським рятувальникам-вогнеборцям. Вони не лише за професійним обов’язком, але й за покликом серця завжди готові прийти на допомогу, ризикуючи власним життям заради інших. Тисячі ліквідованих пожеж, наслідків аварій та стихійних лих, а також запобігання найрізноманітнішим надзвичайним подіям та ситуаціям – яскраве підтвердження роботи цих, без перебільшення, сміливців. Нехай янгол-охоронець завжди охороняє їх при кожному бойовому виїзді. Сухих рукавів вам - ГЕРОЇ!

Павло Франчук,
прес-служба УДСНС
у Житомирській області