Сьогодні Чуднів — маленький райцентр із населенням 5700 чоловік. А в часи козаччини він був потужною фортецею. Саме в ті буремні часи було виготовлено 800-кілограмовий дзвін для місцевої церкви Різдва Богородиці. «Ми знайшли таку інформацію в історичних джерелах, — пояснює заступник міського голови Юрій Гайдаш. — Дзвін для храму було зроблено в 1649 році за велінням гетьмана Богдана Хмельницького».

Унікальність чуднівського раритету підтверджує один із найбільших в Україні фахівців з історії дзвонарства, доктор наук Богдан Кіндратюк. В одній з його наукових праць є повний напис, який міститься на дзвоні. Ось його текст: «За позволением его милости пана Богдана Хмельницкого гетмана войска запорозского и за старанем братства храму Рождества Пресвятой Богородици нового места Чуднова року 1649 месяца июля дня 21 Андрей Савич людвистр». Тож у написі чітко вказано, коли і для кого зроблено цей дзвін. «Це унікальна річ, — пояснює Богдан Кіндратюк. — Подібних дзвонів, на яких вибито прізвище Хмельницького, лишилися одиниці. Вочевидь, дзвін було відлито на військовій козацькій ливарні. І якщо гетьман дозволив у час війни пустити мідь не на гармати, а на дзвін — мабуть, містечко Чуднів на це заслужило».

Але де ж тепер заходиться цей раритет? На жаль, не в Україні. Дзвін нині є експонатом музею в російському місті Переславлі-Залеському, що в Ярославській області. Але чому саме там? Коли і як він туди потрапив? Зв’язуюся з адміністрацією Перславль-Залеського музею-заповідника. «Дійсно, в нашому зібранні є такий дзвін, датований 1649-им роком, — визнає заступник директора музею Світлана Рубцова. — Щодо того, як він потрапив у Переславль, точних даних нема. Є версія, що цей дзвін Україна передала в дар нашому місту після Переяславської ради. Цим мовби було підкреслено зв’язок Переславля-Залеського з українським Переяславом. Про те, що дзвін потрапив до Переславля давно, підтверджує книга «Праці археологічного з’їзду в Ярославлі» за 1887 рік. Вже тоді згадується про цей дзвін, який належав на той час Горицькому монастирю. З 1918 року на території монастиря розташовується музей — тож і цей дзвін знаходиться тут».

Натомість мешканці Чуднова прагнуть повернути святиню назад. Місцеві депутати та прихожани храму Різдва Богородиці вже надсилали у столицю відповідні звернення. Цікавлюся у музеї Переславля-Залеського, чи зверталися до них з України щодо повернення дзвону? «Дзвін зараз знаходиться у фондосховищі й поставлений на облік основного фонду, — пояснює Світлана Рубцова. — Згідно із законом про музейні фонди Російської Федерації музейні предмети, що входять до складу державної частини музейного фонду, відчуженню не підлягають. Втім, ніяких запитів з приводу його передачі ми й не отримували».

Отакої! Виходить, запити чуднівських депутатів до Росії не доходили, а тонули десь у чиновницьких київських кабінетах! Звісно, що за так ніякі реліквії не вдасться повернути. Але треба хоча б намагатися це робити! «Ми розуміємо, що за теперішньої політичної ситуації Росія не віддасть наш унікальний дзвін, — каже Юрій Гайдаш. — Але не втрачаємо надії. Може, колись стосунки між двома країнами покращають, тоді й можна буде вести переговори на цю тему». А поки що рідкісний «дзвін Хмельницького» припадає пилом у сховищах Переславль-Залеського музею...

Джерело:zhytomyrschyna.zt.ua