Разом зі своїми побратимами воїнами – десантниками пройшов через чимало пекельних боїв, пише Моя Черняхівщина.
Згадується все: як по кілька діб не стуляли очей, як падали в окопи, як підставляли спини, як молодий старший лейтенант прикрив своїм тілом, як місцеві жителі перекривали їм дороги деревами, не даючи їх бронетранспортерам проїхати, як при під’їзді до села в небо піднімалась червона ракета, а як виїжджали з села – зелена. Як місцеві жителі приносили на блокпости отруєнні продукти для наших солдат, як «зливали» їх сєпарам , коли їхали колоною на виїзд…

Здається, що можна було відпочити після демобілізації та повернення на рідну Черняхівщину, проте Роман вірний девізу десантників «Ніхто, крім нас»!

Він знову повернувся в зону на війну зі своєю бригадою. Захищає Авдіївку, де найбільш небезпечно. Роман каже: «Наша найкраща в світі Україна буде вільною».

Боже, бережи наших хлопчиків.