Давалося те досить нелегко: відтоді, як держава перестала фінансувати газифікацію сіл, їхнім мешканцям самим доводилося і організовувати, й фінансувати справу. В окремих випадках трохи допомагали народні депутати, зокрема, проте основний тягар лягав на плечі самих людей, які створювали кооперативи, вкладали чималі кошти, аби полегшити своє життя. А коли у їхніх домівках спалахував довгоочікуваний голубий вогник, радості не було меж. І не думали, й не гадали, що зовсім скоро доведеться повертатися до пічного опалення й радіти усе тим же дровам, яких прагнули позбутися.

Зимового морозного ранку їдемо в невелике газифіковане три роки тому село Ягодинку Романівського району. По дорозі минаємо села Житомирського, Чуднівського районів, уздовж вулиць яких пролягла характерна мережа наземних газових труб жовтого кольору. Та варто глянути вгору — чи не над кожним будинком побачиш, як із димаря у морозне повітря піднімається димок. Так само — й у Високій Печі.

Стукаємо в один із будинків. Молодий господар Олексій Іваницький підтверджує:

— Так, палимо грубу дровами. У 2015 році в нас провели газ, мені підключення та облаштування внутрішньобудинкової системи обійшлося у 80 тисяч гривень. Це при тому, що всі монтажні роботи я виконав сам. Минулого року дали субсидію і я доплачував за газ 65 гривень. Цього ж року субсидію ще не дали, замість неї прийшла квитанція, в якій зазначена заборгованість 1400 гривень. Довелося перекрити газ і знову перейти на дрова...

Джерело: zhytomyrschyna.zt.ua

Всі новини Житомира