На початку X ст. Іскоростень був добре укріпленою фортецею і центром древлянського князівства.

З ним пов’язана одна з трагічних подій, якими просякнута історія становлення Київської Русі. 945 р. тут відбулося повстання древлян, спричинене спробою київського князя Ігоря вдруге зібрати з них данину. Древляни розгромили князівський загін і вбили самого Ігоря. Його дружина, княгиня Ольга, хитрістю захопила непокірливий Іскоростень, розправилася з його мешканцями, а фортецю спалила. Про ці події нагадує величний монумент на високому пагорбі коростенського городища. Під ним зберігаються найдавніші монументи України — геологічні пам’ятки. У річищі Ужа в затишному міському парку працьовита вода вигадливо обточила граніти (яким майже 2 млрд років) і створила з брил надзвичайно мальовничий кам’яний хаос. Деякі, найбільш виразні гранітні утворення дістали власні імена: Купальня княгині Ольги, Гігантські казани, Баранячі чола.

Місто Овруч — одне з найстаріших міст Північної України, займає високий лівий берег річки Норин.

Першу літописну згадку про поселення Вручій датовано 977 р. Тут збереглася формально найдавніша архітектурна споруда області — церква Святого Василя. Вона побудована в XII ст. на місці дерев’яного храму, поставленого князем Володимиром Великим.

Наприкінці XIX ст. видатна церква була майже зруйнована, але в 1908—1909 pp. їй повернули первісний вигляд і відновили споруди однойменного монастиря.

Бердичів  — найбільше після обласного центру місто, відоме з 1545 p., лежить на берегах річки Гнилоп’ять.

У XVII—XVIII ст. над річкою постає архітектурний ансамбль монастиря католицького ордену босих кармелітів, величні споруди якого згодом стають однією із найбільш укріплених фортець Європи. Завдяки іконі Матері Божої Бердичівської, коронацію якої 1753 р. дозволив Папа Римський Бенедикт XIV, монастир тривалий час був місцем паломництва усіх католиків. Після приєднання цих земель до Росії Бердичів опинився на східному кордоні так званої «межі єврейської осілості», встановленої Російською імперією. Це зумовило значний приплив сюди євреїв, які традиційно розгорнули бурхливу ремісничу і комерційну діяльність. 1845 р. Бердичів здобуває статус міста, тут провадяться з десяток тривалих ярмарків. Його зручне положення та юдейська наснага незабаром перетворюють місто на великий торговий центр, що за чисельністю населення в Малоросії поступався лише Києву, Харкову, Одесі та Миколаєву.

З Бердичевом пов’язана історія села Верхівня, яке 1780 р. придбав граф Вацлав Ганський. Він побудував тут шикарний палац, невеличкий затишний сімейний костел (1810) і створив класичний пейзажний парк. Дружина графа Евеліна під час відпочинку в Швейцарії 1833 р. познайомилася з висхідною зіркою французької і світової літератури Оноре де Бальзаком. Закоханий письменник кілька разів перетинав майже всю Європу задля зустрічей із дамою серця у Верхівні. Коли граф помер, 1850 р. закохані взяли шлюб і обвінчалися в скромному бердичівському костелі Святої Варвари. Щастя молодят було недовгим — письменника не стало в Парижі того ж року, а його вдова вже ніколи не поверталася до Верхівні.

За матеріалами: ua.interestingukraine.kiev.ua

Всі новини Житомира