Один з історичних центрів і осередків релігійного життя та культу Марії в Україні здалеку виглядає як велична і неприступна фортеця.

Широкий розлив річки Гнилоп’ять і ряд дерев, котрі нагадують природних захисників, доповнюють пейзаж, надаючи йому неповторної естетичної принадливості.

Але особливо цікаво поглянути на певну споруду чи природний об’єкт під незвичним кутом споглядання. Своєрідний спосіб осягнення з життям міста, чи певного місця в усій його незбагненній різноманітності.

Така нагода нам доволі випадково трапилася в цій поїздці. На території кляштору проводився благодійний дитячий концерт. Санктуарій став місцем дитячої радості, і на все життя залишиться в спогадах маленьких артистів, не тільки як велична сакральна і архітектурна місцева пам’ятка, а як місце їх творчості.

Прокинувшись в місті пізнаєш його краще, і те що ще вчора здавалося невідомим, відкривається на наступний день зовсім по іншому.

Після вчорашнього свята настала тиша, і більш виразно відчувається величний дух будівлі - основної домінанти туристичної частини міста.

Залишивши кляштор, ми перед відЇздом,  прогулялися вуличками, де досі щемливо відчувається справжній дух старовинного єврейського містечка. 

Відчувати дух міста та стати його органічною складовою чи не в цьому полягає істинний дух мандрівки?

Джерело: ukrainaincognita.com

Всі новини Житомира