На території сучасного парку відпочинку знаходилось старе єврейське кладовище, перші поховання на якому з’явилися ще у XVI-XVII ст. Останні поховання датувались 1797-1798 роками. Наприкінці 20-х років XX століття в ДІПРОМІСТі (ДІПРОМІСТ – Державний інститут проектування міст) було розроблено нове планування Бердичева, яким передбачалося утворення паркової зони на місці стародавнього єврейського кладовища, що й було реалізовано владою на початку 30-х років.

У липні 1941 року з приходом німецьких військ у Бердичів у північно-східній частині парку було утворено військову дільницю для поховань німецьких офіцерів, які загинули під час військових дій чи померли власною смертю в роки німецько-радянської війни. Поховання тут проводились до кінця 1943 року. Перед самим звільненням Бердичева від загарбників кладовище нараховувало біля 220 захоронень. Із наближенням радянських військ до Бердичева старших офіцерів, що були поховані на кладовищі, перевезли до Німеччини.

Після звільнення міста у січні 1944 року кладовище було зруйноване: надмогильні березові хрести розібрали, могили зрівняли з землею. У південній частині кладовища (біля входу у парк відпочинку зі сторони вулиці Шевченка) побудували літній кінотеатр та встановили кіоск (літній театр розібрали у 80-х роках, кіоск діяв до середини 90-х років).

У 80-х роках з початком часів т. зв. Перебудови – нової політики Радянського уряду – владою міста та неурядовими організаціями Федеративної Республіки Німеччина було досягнуто домовленість про ексгумацію тіл та перепоховання німецьких воїнів на їх батьківщині. У 1994 році силами київської спеціалізованої організації та за участі міського клубу військово-патріотичного виховання молоді “Факел” (керівник В’ячеслав Макаров) та відповідального секретаря Книги Пам’яті України Наталії Морокової під наглядом представників Німецького союзу з догляду за воїнськими захороненнями було проведено розкопки, встановлено (по можливості) імена похованих осіб та вивезено з Бердичева.

У ході проведення робіт з ексгумації виявили тіла трьох радянських воїнів (командир та два солдата), що також були поховані на цьому кладовищі. Пошуковці віднайшли двох свідків, які вказали місце поховання цих воїнів із помилкою у півметра. В одного з бійців осколком була зрізана нога під коліном. У другого в кулаку був кусок в’язаної тканини (можливо, рукавиця). Ще був чохол від бінокля та пуста кобура. Також знайшли медальйони, але встановили ім’я лише одного з воїнів. Кому конкретно з загиблих воно належало, визначити не вдалося. Зважаючи на місце їх поховання (на початку кладовища поряд із німецькими солдатами) можна припустити, що це були радянські воїни, які брали участь в обороні Бердичева у липні 1941 року. За проявлену ними мужність та відвагу в оборонних боях німецьке командування саме таким чином проявило свою повагу до загиблих радянських воїнів. Останки радянських воїнів були перепоховані на військовій ділянці міського кладовища по вулиці Пушкіна, 105.

Зверху представлено дві фотографії німецького кладовища, зроблені у серпні 1941 року німецьким фотографом та одна фотографія, зроблена у січні 1944 року радянським фотографом. Цікавим є факт, виявлений під час аналізу обох фотографій: на фотографії 1941 року зафіксовано могили, що орієнтовані лицьовою частиною хрестів та могил на північ, на радянській фотографії вони орієнтовані на захід. Однією з версій такого стану речей є те, що радянській війська під час визволення міста фактично знищили німецьке кладовище, зрівнявши його з землею. Але для пропагандистських цілей фотокореспонденту журналу “Фронтовая иллюстрация” вкрай необхідна була фотографія діючого німецького кладовища. Для цього хрести встановили повторно, не звертаючи при цьому уваги на реальну орієнтацію могил. Інша версія: фотомонтаж, виготовлений у редакції журналу “Фронтовая иллюстрация”. На це вказують могили, що йдуть рівними рядами на фоні такого ж рівного і зовсім не ушкодженого дерев’яного паркану. І це при тому, що криваві бої йшли за кожну вуличку, кожен будинок. Та й після звільнення міста у бердичівлян були більш нагальні справи, ніж відбудовування паркану навколо німецького кладовища.

Та це лише наші припущення – ніяких документальних підтверджень чи спогадів учасників тих подій немає. Виявлений факт ще очікує на своє офіційне пояснення.

Джерело: berdychiv.in.ua

Всі новини Житомира