- А як все відбувалося? Розкажіть будь-ласка, про бойові дії в яких Ви приймали участь?  

- Так одного разу, розказує уривками Валентин, нас направили в Макарово. Бій йшов хвилин 40. Нас обстрілювали з мінометів… Днів через десять, частину направили до Луганська, в аеропорт.  Там нас уже чекали. І знову обстріли з мінометів, а хвилин за п'ятнадцять, почали накривати градами.  Валентина відправили як водія до блокпосту… Коли їхали попадали під обстріли. На висоті знову обстріляли градами. Коли вогонь сепаратистів посилився і до градів додалися ще й птури та шквал мінометного вогню, бійці почали відходити, бо загинуть всі. Під Красним (невеличкий селище одна-дві вулиця, там таких багато) нас взяли в кільце. Знову бій. Там і потрапили до полону. Спочатку я не зрозумів, що відбувається, а коли побачив  людей з георгіївськими стрічками на рукавах,  всі стало ясно – сепаратисти.  Потім підійшли чеченці з гранатометами. Декого  з полонених розстріляли зразу на місті. Валентина та інших сказали відправити на заставу. Так сепаратисти називали будівлю військкомату, де були так звані казаки та чеченці.  Там його і тримали… 

Участь у визволені полонених приймав Очеретнюк Роман Васильович – полковник Служби безпеки, учасник антитерористичної операції.  Дякуючи йому, каже Валентин, я сьогодні повернувся з полону. Зі сторони сепаратистів, нас міняли російські федерали.  Було чути «правильную русскую речь», і було видно що це кадрові російські військові, хоч вони нічого не казали, що росіяни. Мої документі були в барсетці, коли мене брали в полон, їх забрали.   Дякуючи Роману Васильовичу, він допоміг вирішити всі питання з документами і визволенням.  

Після звільнення, Валентин повернувся в свою частину де і проходить службу.