У Поліському заповіднику на Житомирщині можна зустріти 3-х представників рідкісної фауни: рись, жука-оленя та чорного лелеку.

Рись – найпильніший хижак

  Коротко про вид: цей граціозний хижак ще зовсім недавно був поширений по всій Європі, але сьогодні носить статус «рідкісний», і занесений до Червоної книги. В Україні налічують близько 350–400 особин. Живуть вони на території Карпат і Полісся. Побачити рись у природі складно, оскільки вона дуже потайлива і обережна, на полювання виходить у темний час доби. Ця дика кішка відіграє велику роль в екосистемі, полюючи у першу чергу на хворих і ослаблених тварин. Людей не боїться, але обходить стороною. До речі, поширене переконання, що рись нападає на свою жертву з дерева, це міф.

  Ця тварина-тотем, яка символізує гостроту зору, безмовність і таємничість.

  Повір'я про рись: На честь тварини назвали Сузір'я у секторі Рака, вважаючи, що крихітні зірки можна побачити лише рисячими очима.

  У Стародавній Греції вірили, що бурштин є застиглою сечею звіра. У скандинавській міфології на колісниці, запряженій кішками, схожими на рись, їздила Богиня Любові.

  Цікавий факт: у 17 столітті в Італії вчені створили Академію рисі, щоб шукати правду і боротися проти релігійності і забобонів. До речі, сам Галілей був членом цієї Академії і носив символ із зображенням рисі, що роздирає Цербера кігтями.

 Де можна побачити: Черемський природний заповідник (Волинська область), Рівненський природний заповідник, Природний заповідник «Горгани» (Івано-Франківська область), Поліський заповідник (Житомирська область), Карпатський заповідник.

  Коли їхати: протягом року.

Жук-олень – найвойовничіший вегетаріанець

  Коротко про вид: справжній аристократ-велетень серед жуків! Свого часу він був широко поширений у дубових лісах Європи, Близького Сходу і Північної Африки, але сьогодні цей вид занесений до Червоної книги багатьох країн, у тому числі й України. На території України цей рогач зустрічається у центральних, східних і північних областях. Селиться він у старих деревах і пнях у дібровах або широколистяних лісах з домішкою дуба. Дорослі комахи живуть всього 3–4 тижні.

  Повір'я про жука-оленя:

  У народі вірили, що жук виростає до розмірів людської долоні, душить своїми рогами курчат і п'є їхню кров.

  У середньовічній Європі вважали, що ночами жуки літають над селами, тримаючи у рогах палаючий вуглик і кидають його на солом'яні дахи будинків. У Стародавньому Єгипті голову жука носили на шиї як амулет.

  Цікаві факти: Своє прізвисько жук отримав за схожість «головного убору» з оленячими рогами. Але насправді, це не роги, а рухливі верхні щелепи, що розрослися, самці використовують їх у поєдинках.Незважаючи на свій войовничий вигляді і сварливу вдачу, жук – вегетаріанець і харчується лише соком дерев або молодих пагонів.

  У деяких країнах Європи чеканили монети із зображенням комахи, художники писали картини.

  Жуку-оленю встановлені пам'ятники у Японії, Великобританії, Англії, у Гонконгу і на острові Суматра.

  Де можна побачити: Національний природний парк «Гомільшанські ліси» (Харківська область), Природний заповідник «Горгани» (Івано-Франківська область), Поліський заповідник (Житомирська область), Канівський природний заповідник (Черкаська область). Жук-олень дуже любить дерева груші, ви можете зустріти його і у своєму саду.

  Коли їхати: з кінця травня по липень.

Чорний лелека – найсумніший птах

  Коротко про вид: ці птахи з кожним роком все рідше і рідше зустрічається у природі. В Україні чисельність виду не перевищує 400–450 пар.

  В Україну лелеки прилітають навесні і селяться у старих лісах поблизу водойм і боліт. Вони влаштовують величезні гнізда на деревах, на висоті до 20 метрів.

  Легенда про чорного лелеку: жили два брати: молодший був чесний і працьовитий, а старший – злий і ледачий. Коли до старшого брата прилетів лелека, той прогнав його, а молодший зрадів гостю і облаштував йому місце на даху свого будинку.

  З тих пір справи у молодшого пішли на лад, а старшому ні в чому не щастило. Від заздрості він підпалив вночі будинок молодшого брата. Сім'ю і деякі пожитки вдалося врятувати завдяки птахам. Але лелеченятам не судилося вижити у вогні. Від горя втрати пернаті батьки назавжди почорніли. З тих пір Чорні лелеки тримаються подалі від людей.

  Де можна побачити: у старих лісах і на луках поблизу водойм на західній та північній Україні, Природний заповідник «Єланецький степ» (Миколаївська область), Природний заповідник «Горгани» (Івано-Франківська область), Поліський заповідник (Житомирська область), Дунайський біосферний заповідник (Одеська область).

  Коли їхати: з кінця квітня по серпень – вересень.

Джерело: ua.igotoworld.com

Новини Житомира