…Для маленького Валерія, який мешкав у самому центрі Малина, на другому поверсі «пожарки», починався із …кочегарки місцевої пожежної частини, де працював його батько. Колишній шофер після отриманих травм втратив ноги і вимушений був «перекваліфікуватися», незважаючи на те, що йому було важко працювати в таких умовах. Допомагав батькові у роботі син Валерій, який підносив у кочегарку вугілля. Такі «тренування» сприяли розвитку сили у хлопчика. Саме не по роках кремезного хлопця помітив відомий тренер та організатор малинського спорту Леонід Зак, який і привів школяра у спортивний зал паперової фабрики, де тренувалися важкоатлети. Так і почалося взаємне почуття поваги між хлопчиком і штангою. До того ж, з’явилося ще одна пристрасть – легка атлетика. Валерій почав займатися у групі Павла Романовича Барановського в Малинській ДЮСШ, де спеціалізувався на метанні диску та штовханні ядра. Один вид спорту доповнював інший – важка атлетика давала загальну силову фізичну підготовку, а легка атлетика – вибуховість, швидкість, координованість, технічність. Спорт став не просто частиною життя Валерія, а повністю заповнив його. Хлопець багато тренувався, їздив на змагання, що часто шкодило навчанню в школі, хоча багато хто із вчителів першої школи підтримували Валерія в його уподобаннях. У 1974 році Валерій достойно представив Житомирщину на республіканській першості серед школярів, де зайняв четверте місце в метанні диску. При цьому він стає призером та переможцем обласних змагань з важкої атлетики. У 1976 році він виграв першість Малинського району з важкої атлетики, випередивши найближчого суперника в сумі доєбостава (ривок та поштовх) на 55 кг (!). Того ж року у складі збірної Малина, до якої входили В.Канюка, В.Балабас, В.Тичина, В.Тупота, А.Сідлецький, М.Свінціцький, А.Філоненко, А.Жидецький, вибороли першість у командному заліку в чемпіонаті Житомирщини, відтіснивши на другу позицію «вічних чемпіонів» - важкоатлетів Бердичева.

  У цій двоїстості спортивних дисциплін вкрадалися ще і шахи. Справа у тому, що П.Р.Барановський був великим прихильником цієї інтелектуальної гри і мав звання кандидата в майстри спорту. Тому всіх своїх легкоатлетів навчав грі у шахи і вважав, що найкраще проводити час під час поїздок на змагання саме за шахівницею. І сьогодні друзі Валерія з посмішкою згадують поїздки команди Барановського не лише на легкоатлетичні змагання, а й на різноманітні шахові турніри. Особливо пам’ятною стала матчова зустріч у Коростені в 1974 році, коли всі малинські шахісти-легкоатлети не виграли жодної партії, здобувши лише одну нічию, а сам Валерій примудрився програти на третьому ходу якомусь п’ятикласнику. Підсолодило таку поразку те, що сам Павло Романович виграв у корост енського тренера. Повертаючись до Малина всі жартували, а Валерій Мельник, який був авторитетом у команді, казав – якби проводились змагання з метання шахових фігур, то він би однозначно переміг.

  Однозначна перевага важкій атлетиці булла віддана в період служби в лавах збройних сил. Валерій потрапив до спортивної роти і почав представляти львівський СКА. Саме тут він виконав норматив майстра спорту СРСР, а згодом і майстра спорту міжнародного класу з важкої атлетики. Одним із його професійних захоплень став пауерліфтинг, який у середині 1970-х років у нашій країні почав набувати популярність. На відміну від важкої атлетики тут виконується три силові вправи – присідання зі штангою на плечах, жим штанги лежачи на горизонтальній лаві та тяга штанги. Переможець визначається як у сумі показаних результатів, так і о в окремих вправах. Валерій Мельник став у цьому виді спорту одним із визнаних лідерів серед українських атлетів, ставши майстром спорту міжнародного класу. 

  Після закінчення строкової служби в лавах збройних сил, він залишився у професійному спорті, продовжував виступати за львівський СКА, служив тривалий час командиром спортивної роти. Отримав військове звання підполковника. Завершивши військову кар’єру Валерій Григорович Мельник продовжував працювати у Львівській обласній організації ФСТ «Колос» та одночасно перебував на посаді тренера-викладача Львівського національного аграрного університету. Та він завжди залишався у активному професійному спорті, продовжуючи виступати серед ветеранів на різного роду вітчизняних та міжнародних першостях. За роки свої спортивної кар’єри Валерій Григорович Мельнк став тридцяти разовим чемпіоном України з важкої атлетики та пауерліфтингу, дворазовим рекордсменом СРСР з пауерліфтингу, неодноразовим переможцем континентальних та світових першостей серед ветеранів з важкої атлетики та пауерліфтингу, а також перемагав на Всесвітніх іграх з важкої атлетики. Як тренер, В.Г.Мельник підготував чимало талановитих важкоатлетів…

  …Здавалося, що Валерій Мельник виходить на новий щабель своєї спортивної і тренерської кар’єри. Проте, пішов він із життя несподівано наприкінці літа 2016 року після чергового тренування. Він мріяв ще виграти престижні змагання і повернутися у рідний Малин.Отання мрія здійснилася вже поза межею земного життя. Таким він і залишився назавжди – незламним, залізним переможцем і душею янгола – доброго і щирого малинчанина.

В.Студінський,м.Малин.
Спеціально для «Соборної площі»

Новини Житомира