На Житомирщині на полігонах для складування твердих побутових виробничих відходів та сміттєзвалищах, на площі понад 650 га накопичено майже 15 мільйонів тонн відходів. Більшість місць складування відходів не відповідають технічним вимогам і експлуатуються з грубими порушеннями санітарного та екологічного законодавства. Ми систематично вивчаємо і узагальнюємо стан додержання законодавства про відходи у регіоні, аби визначити проблемні питання у цій сфері, проаналізувати тенденцію. Висновок невтішний: ситуація із року в рік погіршується.

  Ще й досі так і невирішеним залишається питання складування та видалення пульпи (відходів каменеобробки) в Черняхівському районі.

  Іде мова про загрозливу екологічну проблему: небезпечні відходи, які утворюються в результаті різання чи полірування мінералів, складуються в навколишньому середовищі. Тільки три каменеобробні верстати утворюють за добу 240 кг. пульпи, за рік – майже 30 тонн. Можете собі уявити скільки пульпи накопичилося на Черняхівщині протягом багатьох років.

  Виникає запитання: куди ж вивозиться пил від каменеобробного виробництва? Виявляється, «захоронення» промислових відходів, які у багатьох випадках забруднені солями важких металів, відбувається повсюди: на полях, у лісах, на берегах річок.

  Сьогодні у полоні гранітних відходів знаходяться поля навколо Сліпчиць, Головина, Бежева, Черняхова ( район КХП – вул. Індустріальна та територія навколо відстійника у напрямку с. Стирти) 
Каменеобробна промисловість, гранітні вироби – це не лише слава Житомирської області. Є й зворотний бік – загроза екології, яка виникає, коли під час виробництва не забезпечується належне збирання, зберігання та знешкодження виробничих відходів. Тривожить і те, що утворення будь-якого несанкціонованого звалища виробничих відходів, які вивозяться тонами, відбувається «на очах» у місцевої влади, сільських, селищних, міських рад, райдержадміністрацій. Певну «короткозорість» демонструють і державні контролюючі органи - екологічна, санітарна та низка інших служб. Саме ці органи у першу чергу повинні дбати і піклуватися про екологічну безпеку громади. Як не прикро констатувати, майже усі вони неналежним чином виконують свої обов’язки, не використовують надані їм повноваження.
Такі висновки нами зроблено після нещодавньої перевірки додержання вимог Закону України «Про відходи», іншого законодавства у сфері поводження з відходами органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та органами державного контролю, результати якої обговорено на розширеному засіданні колегії прокуратури області.

  Моя принципова позиція - примусити відповідальних осіб діяти у законодавчому полі.

  Якщо не займатися цим питанням, то наш район у найближчі роки може бути завалений відходами каменеобробки.

Нині в першу чергу йдеться про складування пульпи: всі каменеобробні підприємства повинні звозити її на окремий полігон, розміщений на спеціально виділеній землі. А згодом можна буде подумати про переробку цих відходів, адже з них у цивілізованому світі виготовляють багато корисних речей, наприклад, будівельні матеріали.

  Під час прокурорських перевірок встановлено, що окремим каменеобробним підприємствам надаються позитивні висновки санітарно-епідеміологічної експертизи для отримання дозволів на розміщення відходів. У той же час лабораторні дослідження підтверджують, що у ґрунті, узятому із місця зберігання відходів, вміст забруднюючих речовин перевищує у декілька разів допустимі норми.

  З метою отримання дозволів на розміщення відходів від виробництва підприємці надають до органів контролю фіктивні договори про передачу пилу від обробки природного каменю для подальшої утилізації.

  Вирішення даної проблеми можливе за єдиної умови, коли правоохоронні та контролюючі органи, місцева влада та органи самоврядування об’єднають зусилля і діятимуть спільно. Однак, спершу треба, щоб контролюючі органи відчули себе відповідальними за правопорушення, які вони могли б попередити, які провокують у регіоні екологічну небезпеку. Це не потребує титанічних зусиль – лише чітко і добросовісно виконувати свої повноваження.

  Правоохоронці, контролери, органи місцевої влади і самоврядування, як і кожний громадянин, повинні позбутися своєї пасивності, з байдужих спостерігачів забруднення довкілля перевтілитися у розумних господарів свого селища чи міста. Зрозуміти нарешті, що нашим дітям та онукам завтра жити на землі, за екологію якої вже сьогодні відповідаємо ми.

Юрій Малашевич