Журналістка з Києва Катерина Мізіна вже два роки має хату на хуторі Зелений Гай за 120 км від столиці, яку поступово планує перетворити на арт-простір. Місцеві старожили називають його Гойч, що, за їхніми словами, означає «лісова галявина». Це історія про мрію, перешкоди та землю. Землю, яка дає сили й сад. Про незаймані ліси та атмосферу, яка могла би надихати сотні інших, про велику віру в людей та розчарування, про Поділля та Полісся, про чорнозем і піски.

  Катерина Мізіна витратила близько року, аби знайти місце, про яке мріяла. Дівчина просто взяла велосипед і цілеспрямовано поїхала в цей район. Об’їжджала маленькі села, відмічала на мапі найменші з них, де майже немає людей за останнім переписом. На Зелений Гай натрапили друзі Каті:

  — Потім я приїхала, і мені тут сподобалось. І спершу ну ніхто взагалі не хотів продавати. Я всіх знайшла — спадкоємців, онуків. І ніхто. «Нє, ми нічого не продаєм». Голова відвернув морду: «Нічого не знаю». І я поїхала далі. Іще через рік заїхала в сусідній район, і знов заїхала сюди. Мене запам’ятали, почали розказувать, що там усе пограбували і взагалі ніхто не живе, хати обносять, там, тіпа, «був пожар, і нікому було затушить, ми поки приїхали з села, трактором затушили, майже до хат дійшло. Що ж це за біда — треба, щоби там хтось жив». От такі були передмови. Я подумала: «О! Навєрно, момєнт». І почала знову. І десь після 4-х місяців я купила хату.

Джерело: ukrainer.net