«Дешевше митися молоком, ніж віддавати 50 гривень за куб води, яка або кольору іржі, або дохлою рибою тхне…», — з сарказмом говорять малинчани. Але якщо не будемо платити, то Малин взагалі залишиться без води і фактично — без цивілізації… Про це, кишкову паличку в малинській воді та чому подейкують, ніби діями Малинської міськради зацікавився антимонопольний комітет — далі у статті malininform.com.

  До 2050 року за даними Міжнародного інституту управління водними ресурсами, від дефіциту води буде страждати 5 із 9,7 мільярдів населення нашої планети. Крім того, відсутність достатньої кількості води для зрошування земель спричинить занепад сільського господарства. Люди зіштовхнуться з посухами, які спричинятимуть пожежі. Вже сьогодні понад мільярд осіб практично не мають доступу до води, а більше 2,5 мільярда (майже 40% населення) відчувають нестачу води. В основному страждають країни Північної Африки та Близького Сходу.

  Але малинчани теж страждають від проблем із водою уже сьогодні. Постійні пориви у мережах водопостачання й водовідведення, із кранів тече вода бурого кольору, яка іноді ще й добряче віддає «тухлою рибою» — це вже не новина для нас. Та коли мова заходить про те, що за таку воду ми маємо платити чи не найвищу по всій країні ціну — нашому обуренню немає меж. І тоді люди не знають, як правильніше діяти: влаштовувати мітинг під будівлею адміністрації, закликаючи місцевих чиновників захищати інтереси громади, яка їх туди «посадила», чи йти на радикальніші міри — перекривати дорогу державного значення або залізницю, й вимагати не тільки відстояти інтереси громади, а й покарати місцеву владу, яка захищати свою громаду не хоче?

  Адже за останні декілька років обіцянки (мова лиш про ті, що стосуються тільки теми води) місцевої влади залишаються лише пустими словами. Пригадайте, як торік під час круглого столу з питання «рибного» запаху води в Малині заступник міського голови Петро Піковський палко обіцяв, що до кінця року всі соціальні заклади — садки, школи, лікарню міськрада забезпечить вугільними фільтрами для очищення води… І де вони? Добре, що депутат облради «виручив» і такі фільтри з’явилися принаймні у двох міських школах. А як торік на сайті міськради писали про те, місцева влада боротиметься із монополістом ФБП НБУ, який виставляє місту понадвисокий тариф за приймання й очищення стічних вод?

  Малин винен майже 3 млн. грн. Національному банку України тоді для малинчан це була проблема №1. Усі побоювалися, що вода (яка далеко не завжди  доходить до кранів у домівках, і далеко не кращої якості) стане для нас «золотою» — майже 40 гривень за куб.

  І чого ж особисто для малинчан добилася тоді міська рада? Нічого. У 2017-му ТОМ «Малин Енергоінвест» виграв у БМД НБУ суди всіх інстанцій. Наприкінці року банкнотка поступилася і сторони нарешті дійшли порозуміння: тариф не підняли, мільйони гривень нібито боргу Енергоінвесту «пробачили».

  Та, як кажуть, не довго музика грала. Комунальне підприємство самостійно не може протистояти компанії-монополісту. І вже з початку 2018-го у БМД НБУ знову вирішили «полоскотати нерви» малинській громаді.

  Але якщо торік ціну за послуги з приймання та очистки стічних вод для усіх абонентів із 8,16 хотіли підняти до 10,75 грн./м3, то цього року заговорили про захмарні 15,81 гривні за куб.

  Думка малинчан представників компанії-монополіста не цікавить. Адже коли директор ТОВ «Малин Енергоінвест» Микола Корнійчук попросив про переговори (у тому числі за участю громадськості й місцевих ЗМІ), під час яких сторони могли б домовитись про зменшення їхньої складової тарифу, банкнотка, як і торік, відповіла, що такі можуть бути тільки закритими.

  Нині ми в процесі переговорів, але ситуація, на жаль, критична. — розповідає Микола Корнійчук: — На переговорах вони нікого бачити не хочуть: «тільки ви і ми, і тільки по собівартості — 15,81 грн. Лише за січень вже маємо заплатити банкнотці 800 000 гривень. З міського бюджету не дають ні копійки, а дехто в міськраді каже, мовляв, просіть у людей розраховуватися за послуги наперед. Люди що — спонсори? Вважаю, проблему потрібно розголошувати на всю Україну.

  Тим часом «масла у вогонь» піділляли місцеві фахівці Держпродспоживслужби, повідомивши, що у малинській воді зафіксовано підвищений вміст лактозопозитивної кишкової палички! Вимагають провести повторне хлорування. А Енергоінвест немає грошей на придбання потрібних для цього реагентів.

  — Готуємося до комунальної і бюджетної комісії — подали звернення на виконком, щоб і нам виділили якусь частину бюджетних коштів, — розводить руками Микола Аатолійович, пояснюючи: — Крім придбання реагентів, нам потрібно чимось розрахуватися за газ, податкову заборгованість владнати, і хоча б запчастини для техніки купити. Повторюсь також: 800 000 гривень уже «виставила» банкнотка, і це не говорячи вже про 90 000 гривень заборгованості за пальне — у нас такого досі ще не було. Так, на заправках прошу пальне, у газовому — дати нам ліміти (місту треба 1,5 мільйона, щоб отримати ліміти на березень — прим. авт.). У всіх містах на це виділяють кошти, і тільки в Малині — ні. У виконкомі лиш радять переговорити з депутатами, які входять у комісії, пояснювати кожному ситуацію, що склалася…

  Комунальна комісія має засідати сьогодні, бюджетна — в середу. Тоді як сесія міськради відбудеться 23 лютого. Побачимо, вирішення яких саме проблем міста нині в пріоритеті Малинської міськради й депутатів — «сині тракторці» чи загроза відключення Малина від газу та загроза залишитися без централізованого водопостачання і водовідведення.

  Підвищення тарифів на вивезення сміття, а також проблема завищеного тарифу за очищення стоків у Малині не сходить з вуст місцевих жителів. Подейкують, ніби діями (а точніше — бездіяльністю у вирішенні таких важливих для громади питань на її, а не на власну користь) виконавчого комітету Малинської міської ради вже зацікавилися в обласному територіальному відділенні Антимонопольного комітету України.