Детальніше про тему забруднення довкілля, чистоту території в Житомирському районі, яку порушила жінка, пропонуємо дізнатися з її допису.  

  «!СТОСУЄТЬСЯ КОЖНОГО!!! 
  Минулого тижня видалася нагода побувати у с. Покровському. Раніше ніколи не доводилося там бувати, тому прихопила з собою фотоапарат: "Раптом побачу там якийсь мальовничий пейзаж?".
  "Мальовничі" пейзажі почалися практично відразу, як тільки виїхали за межі Олевська. Якщо закрити очі і гарно включити уяву, то відразу можна уявити себе у човні, який мчить по бурхливим хвилям чи то моря, чи то річки. А відкривши очі, просто повертаєшся у реальність і розумієш, що це всього лише наші «шикарні» дороги, про які неодноразово читала в соціальних мережах. А тепер ще й побачила на власні очі. Доставати фотоапарат не було ніякого бажання. Адже не за такими краєвидами я їхала у ті місця. Та й люди вже неодноразово викладали світлини з тією «красою». Вирішила приберегти кадри, для чогось більш незвичного для людських очей.   Не знаю, чи то в мене вже проблеми з зором, чи просто була неуважною, але на протязі всієї «дороги», я не побачила жодного знаку з назвою того чи іншого населеного пункту. Можливо, наш народ тепер настільки прогресивний, що вже по стану доріг розрізняє, де який населений пункт. Але наразі я пишу  пост на зовсім іншу тему. Ну скільки ж можна вже про ті "дороги"? 
  Ну так от… Приїхали ми в Покровське. Село, як село, нічого в ньому особливого. Такі ж хати і будиночки, як і скрізь по селам, такі ж «колізейні» пейзажі з фермами. Але в нас є навіть більш живописні місця, ніж в Італії. Бо ж наші Колізеї з деревами та іншою поліською зеленню. Але то все таке. Такими краєвидами теж нікого не здивуєш. Хотілося знайти щось більш суттєве для кадру.  Далі наш шлях пролягав через Сущанське лісництво. Ні-ні, я не помилилася. Саме Сущанське в Покровському. Трохи дивно, як на мене, але не в тому суть. Тут я була приємно здивована: "От є ж у нас люди, які добре працюють! По совісті. У яких в голові стільки грандіозних ідей! А крім ідей, настільки креативний і сучасний підхід до роботи, що іншим лісничим не завадило б брати приклад. За такими працівниками лісового господарства майбутнє нашого Полісся. І в цьому я впевнена на всі 100%. Можливо, пізніше я повернуся до цієї теми більш детально. А зараз поїхали далі…
  У пошуках гарного краєвиду виїхали за село. Довго їхати не довелося. Якраз по дорозі, що вела у ліс, очам відкрилася живописна картина сучасного дизайнерського оформлення узбіччя лісових доріг. Тут і рамочки з побутових відходів, і креативні візерунки з шиферу та брусу розвалених будівель. Тут же й гірки з тирси, якими вирішили поділитися з природою власники місцевої пилорами. Про поліетиленові прикраси годі й говорити.
  Саме тут у мене виникло бажання дістати фотоапарат, щоб поділитися цією "красою" з іншими. Звичайно, що здивувати когось мені навряд чи вдасться. Адже таких пейзажів у нашому районі занадто багато.    Але можливо хоч хтось задумається, до чого призводить така "краса"!

  Останнім часом до нас зачастили гості з інших регіонів, які залишають свої "подарунки" на просторах нашої землі. Ну так їм байдуже. Вони приїхали і поїхали. Але ж ви, місцеві мешканці, невже не усвідомлюєте, яку загрозу довкіллю завдаєте своїми «swinish» вчинками? 
  Ні для кого не секрет, що викинуті поліетиленові відходи (пакети, пляшки, стаканчики і т.і.), у навколишньому середовищі зберігаються тривалий час і не піддаються біологічному розкладанню. Таким чином, вони утворюють стійке забруднення. 
 Для тих, хто не в курсі, варто знати, що шифер містить шкідливий для здоров'я азбест. Частинки азбесту можуть проникати навіть в легені, а азбестовий пил не виводиться з організму і з часом може призвести до раку легенів. 
 Далі мова піде про тирсу. У сучасному світі технологій з тирси виготовляють будівельні матеріали, нові види біопалива тощо. Деякі люди, навіть за гроші, не завжди можуть знайти цей вид відходів для своїх господарських потреб. Так як в основному, хазяйновитий підприємець завжди знайде місця збуту для тирси. А в Покровському, чомусь, нікому вона не знадобилася, якщо її так бездумно викинули поблизу лісу. 
 Голова сільради стверджує, що все законно. Вибачте мене, якщо те все законно, то чому відсутнє хоч якесь примітивне огородження? Чому не враховані безпечні відстані від лісових насаджень? 
 А тепер уявіть собі картинку. Світить сонечко на безхмарно-блакитному небі. Із зеленого лісу доноситься спів пташок. Йде собі якийсь дядько в ліс по ягоди чи гриби. В руках димить цигарка. Допалив. Кинув.   Пішов далі.  З невеликої іскорки, що потрапила на суху траву, потихеньку повзуть язики полум’я. Вони безжально підкрадаються до всіх тих «подарунків», залишених кимось обабіч лісової дороги. Поступово виникає справжня пожежа. Дим від відходів стрімко здіймається в небо і летить зі швидкістю вітру. Летить до вас, люди! Хтось починає у паніці бігати. Викликає пожежників. Але поки то вони доїдуть по нашим "шикарним" дорогам. 
 Полум’я охопило ліс. У суху погоду, вогонь досить швидко розповсюджується по лісовим насадженням. Вітерець, як на зло, роздмухує вогонь по верхівкам дерев. Палають десятки гектарів лісу… і димлять кучугури "живописних" картин, створених людьми. 
 Думаю, про наслідки такої пожежі, розповідати не варто. Отримуйте, люди, подарунки у відповідь: згарища земель і лісів без дарів природи. Навіщо вони вам? Їжте тепер "екологічно-чисте" повітря. Ви завдаєте шкоди природі, природа завдає шкоди вам. І не потрібно з подивом сприймати звістки, про смерть, внаслідок онкологічних захворювань. То вже не Чорнобиль вас добиває. То ви самі себе вбиваєте, своїми "swinish" вчинками.
  БЕРЕЖІТЬ ПРИРОДУ, БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ!», — закликає Оксана Колодяжна.

  Тема надзвичайно актуальна, тож ми й звернули увагу на таку серйозну публікацію. Сподіваємося, що й інші отримали для себе з цього матеріалу «духовну їжу» для роздумів. Тут дійсно є багато над чим задуматися.