Історична пам’ятка на Житомирщині, яка береже історію минулих віків. ФОТО
Однією з історичних пам’яток селища міського типу Хорошева (раніше Володарськ-Волинський, Горошки) є парк Кутузова, розташований серед залишків старовинних валів та ровів.
В реєстрі пам’яток археології Житомирської області тип пам’ятки зазначено як замчище XVI-XVIII ст., розташоване в урочищі «Кутузовская крепость» на правому березі р. Ірші. Охоронний номер 215, взято на державний облік в 1995 р.
Інтерактивний атлас «Туристична Житомирщина», виділяє, зокрема, Парк ім. Кутузова як «Парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва» та «Горошківське городище часів Київської Русі» як археологічний об’єкт .
У цій статті пам’ятка аналізується на основі опублікованих документів, історіографічних, картографічних джерел та натурних обстежень.
Письмових свідчень щодо існування фортеці чи замку небагато. Перші з них датуються 40-ми роками 17 століття. З 1625 року містечко Горошки належало київському підкоморію Стефану Немиричу герба Клямри. Після його смерті, в 1630 році, маєток перейшов до Марти Войнаровської, вдови Стефана, а потім і до його синів, які до поділу 1646 р. спільно володіли усіма маєтками. Горошки були однією із резиденцій київського підкоморія Юрія Немирича, зокрема, тут він упорядковував підкоморські книги і тут же було оформлено розподіл володінь між братами 14 жовтня 1646 року. Грежанська волость, в тому числі й Горошки, відійшла Юрію Немиричу.
Джерела, де є згадки про Горошківську фортецю чи замок , наведені в хронологічному порядку.
1) 1647 р.
В Житомирській гродській записовій і поточній книзі, 1647 і 1648 років в повідомленні за 28 травня 1647 згадується Горошківський замок:
- 1647, мая 28. Жалоба дв. Выгановскаго на дв. Косецкаго о томъ, что послѣдній, неосновательно обвинивъ его в покражѣ котловъ у еврея Жельмана, самовольно подвергъ тягостному тюремному заключению в Горошковскомъ замкѣ, і сверх того отрицаетъ его дворянское происхожденіе. – Л.89.
2) 1649 р.
Декілька свідчень про Горошківську фортецю й замок є в документах, що стосуються періоду національно-визвольної війни 1648 – 1657.
В ухвалі реляційного сеймику Київського воєводства від 15 березня 1649 р. у м. Луцьк йдеться по набір на один рік 300 іноземних піхотинців для гарнізону «fortecy Horoszkowskiey».
Цитата:
«Zocobna chcemy miec praesidium, propter chara pignora nostra, fortecy Horoszkowskiey: piechoty cudzoziemskiey trysta, z ktorych kazdemu na miesiac po iedynastu zlotych rachuiac, a zosobna na laufgide, w pierszey czwerci, takze po iedynastu zlotych na iednogo semel pro semper; czyni to na rok zlotych czterdziesci dwa tysiaca dziewieseth».
Переклад:
Окремо ми хочемо мати захист , для безпеки наших дітей, Горошківської фортеці: 300 осіб чужоземної піхоти, кожному з яких щомісячно по 11 злотих відраховувати, та окремо на прожиття, в першій чверті (року) по 11 злотих на кожного semel pro semper (раз і назавжди), тобто за рік виходить 42 900 злотих.
Переказ змісту цього документа наведено в книзі «Національно-визвольна війна в Україні. 1648-1657. Збірник за документами актових книг».
За матеріалами www.myslenedrevo.com.ua
Последнее изменение Вторник, 23/10/2018