В реєстрі пам’яток археології Житомирської області тип пам’ятки зазначено як замчище XVI-XVIII ст., розташоване в урочищі «Кутузовская крепость» на правому березі р. Ірші. Охоронний номер 215, взято на державний облік в 1995 р.

  Інтерактивний атлас «Туристична Житомирщина», виділяє, зокрема, Парк ім. Кутузова як «Парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва» та «Горошківське городище часів Київської Русі» як археологічний об’єкт .

  У цій статті пам’ятка аналізується на основі опублікованих документів, історіографічних, картографічних джерел та натурних обстежень.

  Письмових свідчень щодо існування фортеці чи замку небагато. Перші з них датуються 40-ми роками 17 століття. З 1625 року містечко Горошки належало київському підкоморію Стефану Немиричу герба Клямри. Після його смерті, в 1630 році, маєток перейшов до Марти Войнаровської, вдови Стефана, а потім і до його синів, які до поділу 1646 р. спільно володіли усіма маєтками. Горошки були однією із резиденцій київського підкоморія Юрія Немирича, зокрема, тут він упорядковував підкоморські книги і тут же було оформлено розподіл володінь між братами 14 жовтня 1646 року. Грежанська волость, в тому числі й Горошки, відійшла Юрію Немиричу.

  Джерела, де є згадки про Горошківську фортецю чи замок , наведені в хронологічному порядку.

  1)         1647 р.

  В Житомирській гродській записовій і поточній книзі, 1647 і 1648 років в повідомленні за 28 травня 1647 згадується Горошківський замок:

76. 1647, мая 28. Жалоба дв. Выгановскаго на дв. Косецкаго о томъ, что послѣдній, неосновательно обвинивъ его в покражѣ котловъ у еврея Жельмана, самовольно подвергъ тягостному тюремному заключению в Горошковскомъ замкѣ, і сверх того отрицаетъ его дворянское происхожденіе. – Л.89.

  2)         1649 р.

  Декілька свідчень про Горошківську фортецю й замок є в документах, що стосуються періоду національно-визвольної війни 1648 – 1657.

  В ухвалі реляційного сеймику Київського воєводства від 15 березня 1649 р. у м. Луцьк йдеться по набір на один рік 300 іноземних піхотинців для гарнізону «fortecy Horoszkowskiey».

  Цитата:

  «Zocobna chcemy miec praesidium, propter chara pignora nostra, fortecy Horoszkowskiey: piechoty cudzoziemskiey trysta, z ktorych kazdemu na miesiac po iedynastu zlotych rachuiac, a zosobna na laufgide, w pierszey czwerci, takze po iedynastu zlotych na iednogo semel pro semper; czyni to na rok zlotych czterdziesci dwa tysiaca dziewieseth».

  Переклад:

  Окремо ми хочемо мати захист , для безпеки наших дітей, Горошківської фортеці: 300 осіб чужоземної піхоти, кожному з яких щомісячно по 11 злотих відраховувати, та окремо на прожиття, в першій чверті (року) по 11 злотих на кожного semel pro semper (раз і назавжди), тобто за рік виходить 42 900 злотих.

  Переказ змісту цього документа наведено в книзі «Національно-визвольна війна в Україні. 1648-1657. Збірник за документами актових книг».

  За матеріалами www.myslenedrevo.com.ua 

Фото: Сергій Каленюк, Фейсбук