10 лютого цього року Едік, ризикуючи життям, врятував дворнягу, яка не могла вибратися з ополонки. Це випадково зняла на відео 17-річна дівчина Христина, яка була на мосту (район рятувальної станції), виклала його в інтернет – і ось вона, заслужена слава! Про хлопця зняв сюжет загальноукраїнський телеканал «1+1», місцеве телебачення, а обласне управління Департаменту з надзвичайних ситуацій нагородила грамотою і подарунком.

  Едуард з друзями прийшли до річки фотографуватися, собака Білка із сусіднього двору була з ними, потім забігла на кригу і провалилась. Хлопці, почувши жалісне скавчання і побачивши, як пес борсається в ополонці, кинулися допомагати: двоє побігли до рятувальної станції, де їм дали важку драбину і сказали, що нічим більше допомогти не можуть, оскільки рятувальник один і на кригу не полізе. Поки друзі бігали, Едік спочатку намагався дістати тварину палицею, а потім ліг на живіт, доповз до краю криги і витяг собаку з води. «Вона скавчала, мені стало її шкода, я її схопив за лапку, але вона не витягувалась, тоді я її взяв за шию і витяг», каже хлопець.

  Друзі Едіка залишилися на березі, переживали за нього і постійно кричали: «Едік, обережно! Едік, давай!». Врятовану Білку, хлопці обігріли і витерли рушником.

  Христина розповідає: «Йшла на день народження свого дідуся, побачила, як якась бабуся дивиться з мосту на річку, плаче і щось безперервно говорить про себе, ніби молиться. Підійшла ближче, дістала телефон і все зняла. Хлопець дуже ризикував, не кожен би так зробив, крига була дуже тонка. Переживала, щоб хлопець разом з собакою не провалився».

  Едуард - сором’язливий, посміхається стримано, лише правим кутом губ. Загалом, хлопець дуже стриманий в емоціях, зовсім не вважає свій вчинок вартим такої слави: «З нашої компанії так вчинив би кожен, але я розумів, що найлегший і мені буде простіше це зробити». Хлопець і не здогадувався, що його знімають на відео. Дізнався про це лише наступного дня, побачивши ролик у соцмережах.

  Коли його нагороджували грамотою та навушниками, Едік дивився на маму, яка сиділа в залі. Вона була щаслива і зі сльозами на очах.

Ольга Максименко, газета УЖ

 Новини Житомира