На підвіконні книги, поряд ноутбук. Кімната прикрашена новорічними іграшками - скоро свято, але відчуваються сумні нотки, бо швидше за все Новий рік зустрічатиме у госпіталі.

Нашому герою Олександру Швецову 29 років. Родом він із Житомира. У 2004 році хлопця призвали до війська. Проходив службу у 169-му навчальному центрі Сухопутних військ Збройних Сил України. Був командиром розвідувального відділення. Після армії працював торговим агентом. Одного дня, зважаючи на події на Сході країни, Олександр зрозумів, що повинен стати на захист України.

- До військкомату пішов добровільно. Там повідомили, що на передовій потрібні командири розвідувальних відділень. Пройшов медичну комісію - відхилень не виявили, та за декілька днів вранці з речами я прибув до військового комісаріату. Мама і дівчина були проти того, щоб я їхав на Донбас, але рішення моє не змінилося, - розповідає Олександр.

Їх було четверо хлопців, яких того ранку відправили у Новоград-Волинський, що на Житомирщині, в 30-ту омбр, потім на полігон Широкий Лан в Миколаївську область, де вони проходили курс військової підготовки: стріляли із різних видів зброї, з озброєння БМП, кидали бойові гранати, кожен чогось вчився, щось згадував безпосередньо зі своєї військової професії. Олександр запевняє, що готували їх достойно, і вже через двадцять днів відправили в зону АТО, а точніше - в Луганську область, село Містки.

- У Містках облаштувався наш батальйон, але ненадовго, бо командування почало розташовувати роти по всій Луганській області. Нашій випала доля потрапити у село Голубівку, що неподалік Старобільська. За ті два тижні, що ми там провели, лише один раз потрапили під обстріл, дякувати Богу - все обійшлося. Згодом перебазувалися під місто Щастя, - згадує Олександр.

На в’їзді у місто знаходився міст. Був наказ його охороняти, тому приблизно на десять днів та позиція належала нашим військовослужбовцям. Там знову потрапили під обстріл, але вже вночі. Били із «Градів». На щастя, корегувальник противника був не зовсім точним, тому снаряди падали неподалік. Після цього всі зрозуміли, що знаходитися і надалі там небезпечно. Наступного разу ворожий корегувальник реактивної системи залпового вогню «Град» не промахнеться. Отримавши наказ від командування, о 6-й ранку рота залишила позиції біля Щастя і вирушила до Луганська. На той момент українські військові брали місто із правого боку в кільце.

- На превеликий жаль, ми нічого не встигли тоді зробити, навіть окопатися. Через 40 хвилин після прибуття на нове місце розташування по нас із трьох боків вдарила ворожа артилерія, пішли танки, піхота. Я до кінця не розумію, як так сталося, але факт залишається фактом. Єдине, що нас тоді врятувало - горбиста місцевість, - ділиться спогадами Олександр.

У тому бою наш герой отримав поранення, втратив багато крові, але товариші відтягнули його в тил та на автомобілі відвезли в безпечне місце, кілометрів на 10 від Луганська. Згодом його разом з іншими пораненими вертольотом доправили до Харківського військового госпіталю. Там Сашкові ампутували ногу. Три доби він був непритомний. Коли прийшов до тями, то здавалося, ніби пройшло всього лише декілька годин після поранення. Хлопець пам’ятає, як просив врятувати йому ногу.

- Ніколи не забуду, як лікар голкою колов мені нижче коліна і запитував, де і що я відчуваю. Я відповідав, що болить і вказував на те місце. Потім лікар примусив мене відвести погляд, знову колов, я знову відповідав і вказував нижче коліна, бо бачив його дії у віддзеркаленні з вікна. На третій раз я мусив заплющити очі. Тоді зрозумів, що не відчуваю своєї ноги, але надіявся на краще, - розповідає Олександр.

Після операції виявилося, що рятували не ногу, рятували життя.

- Я залишився живим, а от товариш мій, який відтягнув мене під Луганськом в тил, наступного дня загинув. Ще через два дні втратив життя той лікар, що ставив мені крапельниці на передовій. Ви знаєте, мабуть найважчим було не воювати, а знаходитися біля могил тих людей, що рятували мене. Якби не вони, не знаю, що було б зі мною, - із сумом розповідає молодший сержант Швецов.

Владислав ІЛЬЧЕНКО, «Народна армія»

Інформаційне агентство "Всі Новини"