Начальник КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Євгеній Демчик у соціальних мережах розмістив повідомлення наступного змісту: «Дуже скоро Житомир святкуватиме річницю появи міського трамваю. Мер Сергій Сухомлин створив робочу групу, яка веде підготовку до свята. Чекаємо гостей з усієї України, дуже хвилюємося і готуємо житомирянам сюрпризи. Житомирському трамваю бути!» Наше видання хоче нагадати, яким був наш житомирський трамвай. Що змінилося та як починався шлях першого міського електричного транспорту.

  Про це у фейсбуці розповів Олег Кот.

  У 1895 році міська влада Житомира уклала концесійний договір із підприємцем Лихачовим про будівництво кінного вантажного трамвая від залізничного вокзалу до Богунської лісопилки. У лютому 1886 року договір перейшов до підприємця Лазаря Полякова, який, довівши безперспективність кінної тяги, домігся її заміни у договорі на електричну. У травні 1897 був відкритий житомирський вантажний трамвай. Лінія проходила по території нинішньої в'язниці, вулицями Сінною, Північною і Великою Вільською, далі – Старопоштовим шляхом через річку Кам'янку до Богунської лісопилки. Ширина колії становила 1000 мм. Із Богунської лісопилки до вокзалу перевозили ліс, а в зворотному напрямку, до млина, – зерно. Згодом планувалося впровадити пасажирський рух, однак цього не сталося. Про подальшу долю житомирського вантажного трамвая нічого не відомо. Житомирський пасажирський трамвай було відкрито 22 серпня 1899 року компанією міських і приміських трамвайних шляхів Росії. Діяли чотири лінії: Київська (маршрут № 1), Чуднівська (маршрут № 2), Бердичівська (маршрут № 3) та Вільська (маршрут № 4). Усі вони були одноколійними. У 1901 році Бердичівську лінію продовжено до притулку Дуриліних. У 1909 році відкрито Московську лінію (маршрут № 5). Вона поєднала Київську лінію з Житнім ринком. У 1914-му році Московську лінію продовжено до Сінного ринка, а Київська дещо продовжена від вокзалу до перетину вулиць Вокзальної, Бориса Тена та Вітрука.

  Напередодні Першої світової війни планувалося відкрити ще п'ять трамвайних маршрутів. У 1918-1920 роках система не працювала. У 1921 році від кінцевої зупинки п'ятого маршруту на Московській вулиці був побудований тупик для лінії вантажного трамвая (у північну сторону). У 1935 році Вільську лінію продовжено до Богунського мосту. У результаті військових дій у 1941 році припинено рух по Московській і Вільській лініях. Для перевезення вугілля з вокзалу до електростанції окупанти використовували трамвай. Так, до Київської лінії було добудовано відгалуження Товарно-вантажним провулком і вулицею Іподромною безпосередньо до залізничних колій, до Бердичівської лінії було добудовано відгалуження до електростанції по вул. Жуйка. Такому чином, з 1941 року Товарно-вантажним провулком, вулицями Київською, Великою Бердичівською і Жуйка курсував вантажний трамвай. Використовувалися переобладнані пасажирські вагони. Такий маршрут проектували ще у 1934 році (навіть були куплені рейки), тому після війни його експлуатація тривала. Вантажні перевезення трамваєм припинили лише у 1953 році, коли до електростанції проклали залізничну гілку. У 1944 році було відновлено рух Московською лінією, а Вільська запрацювала лише у 1948-му. Але маршрут функціонував як дві окремих ділянки: від центру до кладовища і від Червоного провулка до панчішної фабрики. Перша ділянка входила в трамвайну систему, а друга була відірваною – там використовувалися старі вагони перших випусків. Відстань між двома ділянками пасажири долали пішки. Заново Вільську лінію з'єднали у 1950 році. У 1955 році почалася підготовка до впровадження у Житомирі тролейбусного руху. Щоб уникнути дублювань тролейбусних маршрутів трамвайними, у 1955 році рейки з Київської вулиці перенесено на паралельну вулицю Котовського – зараз вул. Михайла Грушевського (Київська лінія); у 1956-му – кінцеві зупинки перенесені з Соборної площі на сусідню площу Перемоги; у 1958-му – рейки з вул. Великої Бердичівської перенесено на паралельні вулиці 1 Травня, зараз вулиця Святослава Ріхтера, і Льва Толстого (Бердичівська лінія).
  Для запобігання дублюванню маршрутів у зв'язку з прокладанням тролейбусних маршрутів радіусами трамвайних, припиняють свою роботу Київська (1965), Чуднівска (точна дата закриття невідома) і Вільська (1964) лінії. У 1974 році закрита і Бердичівська лінія – після перенесення з вул. Великої Бердичівської маршрут втратив популярність, бо практично став експресом «Центр – Смолянка» через те, що пролягав через малоповерхову забудову. Таким чином, з 1974 року діє єдиний трамвайний маршрут, який з цього часу втрачає номер. Однак на тлі закриття інших у скрутні для житомирського трамвая часи цей маршрут продовжував розвиватися. Так, у 1961 році побудована лінія вулицями Бориса Тена та Східної, з кінцевою зупинкою неподалік Ботанічного саду. Лінія спочатку була одноколійною, згодом, після реконструкції, стала двоколійною. У 1963 році лінія добудована до льонокомбінату. У 1977 році трамвайне депо перенесено з вул. Малої Бердичівської у нове трамвайно-тролейбусне депо № 2. На місці старого депо між будівлями наукової бібліотеки ім. О. Ольжича та кінотеатром «Жовтень» досі стоїть будівля тягової підстанції, яка була побудована ще до початку трамвайного руху у Житомирі. У різні роки висувалися проекти розширення трамвайної системи: і відновлення руху до вокзалу, і будівництво ліній по вул. Ватутіна (зараз проспект Незалежності), Щорса (зараз вул. Покровська), Мануїльського (зараз вул. Івана Мазепи), на Мальованку та інші, але поки вони залишаються проектами. Однак наявність значного парку трамвайних вагонів, що перевищує потреби існуючого маршруту, дає можливості для розширення. Цікаві факти: У перші роки існування трамвая візники боролися з новим конкурентом. Вони навіть підкладали на рейки великі дерев'яні дошки. Напередодні Першої світової війни інженер Тимченко, автор проекту Київського бензотрамваю, планував прокласти трамвайну лінію між Києвом і Житомиром. Війна зупинила ці плани на стадії проектування. Якщо хто пам'ятає, то по вулиці 1-го Травня (зараз Святослава Ріхтера) трамвай рухався унікальним чином – лінія була всього одна, і навпроти 21-ої школи і десь за кінотеатром «Першотравневим» були два «роз'їзди». Трамвай, якщо не бачить далі іншого трамвая, – починає рух. А інший, коли виїхав на роз'їзд, – чекає. Отож досить довго доводилося чекати, поки роз'їдуться трамваї. По цій лінії ходили дерев'яні вагончики з дверима-гармошкою і шкіряними петлями для «тримання». Ну а вже потім з'явилися німецькі, зі світло-синіми сидіннями.

 При написанні статті використані матеріали житомирських краєзнавців-істориків Г. Мокрицького, П. Галаневича, а також видання «Електротранспорт України: Енциклопедичний путівник» 

(Сергій Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер).

Руслан Мороз

Джерело: zt.20minut.ua.

Новини Житомира