Як повідомляють в У ДСНС у Житомирській області, такий захід єдиний у своєму роді. Щороку напередодні Дня пам’яті Чорнобильської трагедії, за кілька годин до сумнозвісного вибуху, присутні у незвичній театралізованій формі дізнаються про невідомі сторінки Чорнобильської аварії та вшановують загиблих сміливців.

До 29-ї річниці трагедії учасники команди ДЮП «Непосидючі» міської гімназії №3 відтворили нову, унікальну на теренах України театралізовану постановку «Любіть нас, доки ми живі». За сценарієм постановки, знімальна група у складі журналістки та оператора вирушили до м. Прип’ять на зйомки сюжету про Чорнобиль. Під час зйомок вони знаходять напис на стіні, який належить одному з ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, з підписом «Володя М. 23 мая 1986». Журналістам стає цікавою незвична знахідка і вони вирішують відшукати автора тексту та його рідних. Пошуки привели до того, що автором напису був Володимир Матросов, який з родиною жив у Прип’яті та був пожежним-рятівником.

Разом з дітьми-акторами усі присутні перенеслися у далекий 1986 рік і відчули себе ліквідаторами тієї злощасної аварії. Однак врешті-решт з’ясувалося, що ті слова належали іншому Володимиру, а саме Володимиру Максимчуку. Напис на стіні стосується другої пожежі, яка була секретною – пожежі кабелів у тунелях ЧАЕС в  ніч з 22 на 23 травня. І 360 врятованих пожежних – це завдяки ліквідатору аварії на ЧАЕС підполковнику Володимиру Максимчуку. Саме його і треба було шукати, а вірніше його жінку Людмилу.

Наприкінці вечора-реквієму священнослужителі відправили панахиду по загиблим, поіменно згадавши кожного. Після чого, до пам’ятного знаку «Пожежним, які врятували світ», поставили сотні поминальних свічок, запалених церковнослужителями, учасниками ліквідації аварії на ЧАЕС, членами їх сімей, вдовами і матерями загиблих чорнобильців, рятувальниками та молоддю. Вони горітимуть до останньої, символізуючи скорботу та вдячність ліквідаторам за надану можливість жити.