Починаючи свою розповідь Анатолій Олександрович підкреслює, що освіта в нього скромна – всього 8 класів сільської школи, повідомляє «Народний контроль Житомир». Під час служби в армії отримав тяжку травму і практично втратив зір, відтак зізнається, що далі вчитися не зміг. Водночас Анатолій Олександрович наголошує, що у школі мав гарних вчителів, які навчили слухати, аналізувати і робити висновки. Чоловік на все має власну думку.
Найбільшим злом в економіці держави Анатолій Олександрович називає посадові оклади працівників і злодійкуватість чиновників. Ці фактори спричиняють цілий ланцюг протиріч.
Крок 1.
Насамперед, Анатолій Коденський пропонує в Україні піднести на найвищий рівень людину праці, пов’язавши з образом працівника усю економіку: «Як робочий люд зароблятиме пристойно, то і подачок-субсидій, і пільг не потрібно буде! Заможна людина праці забезпечить кругообіг грошей.»
Анатолій Коденський мріє про ідеальну модель економічних стосунків, коли усі структури та підприємства відмовляються від фіксованої зарплатні працівникам і орієнтуються на спільний результат і дохід.
На підприємствах зарплату робітників потрібно визначити на рівні 50% вартості виробленого товару, водночас, заробіток адміністрації формується з відсотку від прибутку. Із заробленого сплачується всього 3 податки: на соцзабезпечення непрацездатних, освітню галузь, та медицину.
«А медицина в державі має бути тільки страхова і спрямована на профілактику, - категорично наполягає слабо зрячий Коденський. - Якщо пацієнти одужують на ранніх стадіях, - не буде потреби витрачати великі кошти на лікування».
Крок 2.
Корупція стане непривабливою, якщо чиновники крастимуть у себе.
«Ліквідувавши посадові оклади, можна викорінити і корупцію!» – вважає пенсіонер. – «бо то найбільший злочин ігнорувати посадові інтереси та обов’язки. Якщо зарплатню чиновницького та адміністративного апарату будь-якого рівня оплачувати з доходів громади – красти буде ніяк. Посадовці тоді будуть зацікавлені у створенні сприятливих умов для виробництва і збуту продукції. А злодійство, як явище, ліквідують самі ж чиновники, бо тоді вони крастимуть у себе: зі своєї частки прибутку і один в одного».
Принцип розподілу доходів у всіх галузях «від працівника до керівника» ліквідує бідність в державі повністю, бо тоді робітники стануть платоспроможними, і усі задіяні прагнутимуть економічного ефекту.
Анатолій Коденський пригадує, як в УТОСі на виробництві гвіздків робітники були змушені слюсареві і пляшчину купувати, аби полагодив станок. «Слюсареві було байдуже, він мав оклад і сидів у кабінетику, а робочим платили від виробітку… ось і різні підходи до єдиного результату» - резюмує чоловік.
Крок 3.
Ціни і тарифи - з фіксованими надбавками на рентабельність. Перевищення встановлених норм рентабельності оподатковується! Відтак, підприємства не зацікавлені завищувати ціни, а стягнений ПДВ спрямовуються в місцевий бюджет – тобто до гаманця громади. До речі, саме такі тлумачення податку на додану вартість Анатолій Коденський пам’ятає з часів впровадження ще у радянські часи. Каже, що тоді про суть ПДВ щоденно по пів дня тлумачили з приймачів радіо, - «однак у нашій економіці, як завжди, все перекрутили».
Анатолій Коденський живе з дружиною, також інвалідом, має двох дочок та четверо онуків. Він зізнається, що родина ледь виживає. Він не хоче миритися зі злиденним приреченням молодого покоління. Чоловік переконаний, що подолати кризу в Україні цілком реально, бо якщо він, бачить шляхи вирішення проблем, то їх просто не можуть не бачити перші особи держави. Цих високих чиновників також треба зацікавити у спільному прибутку і праці на результат і позбавити усіляких фіксованих гарантій, - переконаний слабо зрячий пенсіонер з Житомира.