Презентуємо один з пріоритетних напрямків плану розвитку – ЗАМОЖНИЙ ЖИТОМИР. Даний напрямок складається з шести пунктів: 1) створення 3000 робочих місць за рахунок будівництва міського індустріального парку, 2) розвиток Житомира, як центру промислової переробки сільськогосподарської продукції, 3) сприяння розвитку малого та середнього бізнесу через відкритість та прозорість тендерів та конкурсів, 4) розвиток інфраструктури міста за рахунок міжнародних грантів та фінансових програм, 5) будівництво електростанції для комунальних підприємств міста, 6) зменшення рахунків на тепло і воду за рахунок модернізації «Водоканалу» та «Теплокомуненерго».

Будь-якому місту потрібні гроші для прибирання вулиць, підтримання в належному стані доріг, освітлення дворів тощо. Це вже не кажучи про будівництво нових шкіл, садочків, чи капітального ремонту доріг. Але мало хто задумується, що гроші на це все дають самі мешканці міста. Ці гроші місто отримує у вигляді податків, які зараховуються до міського бюджету. Найбільшим таким податком є податок на доходи фізичних осіб (податок, який ми платимо з нашої заробітної плати). Всього за рік міський бюджет отримує близько 400,0 млн. грн. доходів з нашої заробітної плати, що становить більше 60% всіх доходів міського бюджету (без державних дотацій). В середньому один працюючий платить до міського бюджету 2,5 тис. грн. в рік.

Тобто для того, щоб місто розвивалося, саме вона (місцева адміністрація) в першу чергу повинна думати про створення нових робочих місць та рівень заробітної плати в місті: чим більша зарплата – тим більше податків надходить до міського бюджету, більше податків – більше можливостей профінансувати витрати на утримання міської інфраструктури та її розвиток.

Зрозуміло, що місту потрібні робочі місця, бо і людям потрібно десь працювати, і міському бюджету потрібні гроші, щоб утримувати школи, садочки, лікарні, прибирати дороги, ще й час від часу щось нове будувати або ремонтувати те, що вже зламалось. Але де взяти ті додаткові робочі місця, що будуть давати дохід в бюджет міста? За 20 років не створили жодного нового заводу, хто ж їх створить зараз?

Відповідь проста і водночас дуже складна – інвестор. Але ж всі про це говорять, та чомусь не роблять. Чому? Знову все дуже просто: розуміють (і ми з Вами, і мер), що інвестор – це солідний мужчина з кейсом грошей, який хоче щось побудувати. То чому ж не попросити в нього шматок «пирога» з цього кейсу за виділення земельної ділянки чи дозвіл побудувати в місті завод – думає собі мер з постсоціалістичною (екс-радянською) ментальністю. Ну і звичайно, нахабства у наших чиновників завжди вистачало, тому вони і просили, і натякали, і вимагали. Як наслідок інвестор розвертався і йшов з міста. А місто знову без робочих місць…

Отже, перше, що потрібно для того, щоб інвестор прийшов та залишився у місті – це відкритість та прозорість дій місцевої влади. Інвестор повинен розуміти, що від нього потрібно громаді, а не окремому чиновнику – для цього потрібні процедури, що регламентують взаємовідносини громади та інвестора (інвестиційні договори, договори про співпрацю тощо). Прикладом успішності такого підходу є проект компанії ТОВ «ЛНК», яка в поточному році побудувала на полігоні твердих побутових відходів електростанцію.

Але мова зараз не про історії успіхів. А про можливості, що має сьогодні місто.

Житомир має вигідне географічне розташування – знаходиться на лінії пан-європейського автотранспортного коридору (траса М-06 Київ-Чоп), має потужну ресурсну базу в регіоні для розвитку переробної промисловості, в тому числі харчової. Єдине чого нам не вистачає, то це політичної волі зробити Житомир містом високотехнологічного промислового виробництва.

Що розуміти під політичною волею? Як вже згадувалося, всім інвесторам потрібна земельна ділянка, для малого інвестора це маленька ділянка, для великого – велика. У світовій практиці, щоб не було спекуляцій з розподілом землі, в межах міста прийнято створювати промислові зони та виносити їх за межі міста, де немає жодної житлової забудови. Управління такими ділянками передається спеціалізованим управляючим компаніям, які займаються пошуком інвесторів. Такі промислові зони чи компанії, які розміщують на них свої заводи мають певні податкові пільги, що стимулює переносити сюди свої виробничі потужності не тільки місцевий, а й закордонний бізнес. Створення такого промислового майданчика (індустріального парку) планується і в Житомирі, більше того, питання щодо розроблення детального плану території для розміщення індустріального парку кілька разів виносилося на розгляд сесії міської ради та на жаль депутати вирішили, що місту Житомиру 3000 робочих місць не потрібні – немає політичної волі.

Також в місті потрібно розвивати інфраструктуру за рахунок міжнародних грантів та фінансових програм. Міжнародні програми якраз дозволяють виконати більше робіт (замінити більше труб, утеплити більше садочків тощо) за одні і ті ж самі суми грошей з міського бюджету. За останні 1,5 роки у Житомирі підписано контрактів з міжнародними партнерами на суму близько 45,0 млн. євро для впровадження проектів, що спрямовані на розвиток системи водопостачання/водовідведення, централізованого теплопостачання, утеплення закладів бюджетної сфери та на заміщення природного газу на альтернативні види палива.

Про першочерговий пункт плану розвитку Сергія Сухомлина - ТЕПЛИЙ ЖИТОМИР можна прочитати ТУТ