Про роботу військових інженерів у зоні АТО пише «НА».

«Днями відвідав один із підрозділів наших саперів у зоні АТО, - пише Роман Туровець.

- Почав розпитувати, чим хлопці останніми днями займаються, аж раптом і мене запитали:

— А ви бачили, як працює «Жужа»? Якщо ні, приїжджайте завтра на розмінування, подивитесь.

Заінтригований, зранку виїжджаю в район, де працюють сапери. Там і побачив «Жужу». З’ясувалось, що це БМР — бойова машина розмінування. Створена на базі танка Т-54, вона має подвійну броню і призначена для знешкодження мін, які вибухають під важким тралом. Минулого року саме така БМР стала єдиним засобом, що допоміг швидко розчистити шлях та доставити боєприпаси й усе необхідне на 32-й блокпост. Важко навіть уявляти, що відчував екіпаж, направляючи свою бойову машину на мінне поле. Після кожного підриву протитанкової міни всі, хто перебуває всередині БМР, зазнають сильного удару. А тоді під катками їх вибухнуло аж чотири!

— Ця робота не для слабких нервів, тому в бій ідуть одні старики, — перекрикуючи гуркіт потужного танкового двигуна, говорить Степан Павлович, суворий на вигляд сивочолий механік-водій БМР. 54-річний солдат прийшов до війська за четвертою хвилею мобілізації.

Позаду «Жужі» по міннонебезпечній ділянці йдуть сапери. Вони уважно оглядають територію обабіч колії БМР. Найрізноманітніші смертельні «гостинці» тут можуть бути на кожному кроці. Особливу небезпеку становлять протипіхотні міни. При відході бойовики встановили їх дуже багато і здебільшого так, щоб розмінувати їх було неможливо.

Фотографуватись сапери не люблять. Особливо перед виходом на завдання. А ще тому, кажуть, аби «сепари» не змогли їх ідентифікувати. Адже інженери зводять нанівець роботу ворожих мінерів.

Загалом бойовики постійно полюють на військових інженерів та їхні спеціальні машини, завдяки яким розчищаються мінні поля, укріплюються опорні пункти. Тому саме інженерну техніку в колоні бойових машин ворог намагається знищити в першу чергу. Останній такий випадок стався на початку жовтня в районі населеного пункту Троїцьке, де бойовики з протитанкового комплексу обстріляли екскаватор, який виконував фортифікаційні роботи. Тоді від влучення керованої ракети інженерна машина отримала ушкодження, а четверо українських військовослужбовців — поранення.

Так само стають привабливими цілями інженерні підрозділи, що наводять понтонні переправи та механізовані мости, забезпечуючи нашим військовим форсування водної перешкоди. Коли йшли активні бойові дії, в понтонерів кипіла робота — і на Луганщині, і на Донеччині, де вони забезпечували просування українських підрозділів.

Коли десантники 95-ї бригади поверталися із свого знаменитого рейду під щільним вогнем артилерії бойовиків та «Градів» із зайнятої бойовиками та російськими військами території, понтонери за лічені години навели переправу через річку Міус. Кілька разів снаряди розривали понтони, але інженери швидко відновлювали переправу. А в лютому бійці 11-го понтонно-мостового батальйону стали учасниками операції з виведення угруповання наших військ з-під Дебальцевого.

— Ми тоді розгорнули три мости через річку Луганку поблизу Троїцького, — розповів головний старшина Віталій Івах, — причому перший розгортали демонстративно і він став принадою для бойовиків. Обстріл цього моста вівся практично постійно. А в цей час по двох інших протягом трьох днів виходили наші підрозділи.

Зараз у зоні АТО настала відносна тиша. Але якщо для бойових підрозділів, що стоять на передових позиціях, перемир’я стало перепочинком після напружених бойових буднів, то підрозділам інженерних військ, як то кажуть, спокій тільки сниться.

— І під час активних бойових дій, і сьогодні у військових інженерів часу на відпочинок немає, — говорить начальник відділу оперативного забезпечення штабу АТО полковник Василь Сиротенко. — Коли минулого року українські війська наступали, наші хлопці розчищали шляхи проходу, розміновували залишені бойовиками укріплені пункти. Коли армія перейшла до оборони — взялися захищати передній край мінно-вибуховими загородженнями, обладнувати позиції. І зараз, коли на Донбасі налагоджується мир, інженерні підрозділи продовжують займатися фортифікаційним обладнанням позицій, ведуть розвідку і утримують маршрути руху, проводять розмінування та виконують ще чимало інших специфічних завдань.

Нещодавно військові інженери отримали нове важливе завдання — очистити підступи до ліній електропередач. Цивільні енергетики розпочали відновлення мереж, а вони нерідко проходять там, де були жорстокі бої. А ще сапери провели розмінування території в районі насосної станції водогону Донбас-Сіверський Донець. Цей потужний трубопровід сьогодні працює не на повну потужність, через що жителі Маріуполя, Авдіївки та інших міст Донбасу мають перебої з водою. Після розмінування до роботи візьмуться ремонтники.

— Так, окрім виконання завдань у районах розташування військ, інженери зайнялись розмінуванням ЛЕП, водогонів, адміністративних і житлових будівель. Адже цивільні фахівці починають роботу тільки після того, як військові проведуть перевірку та повідомлять, що мін немає, — продовжує полковник Василь Сиротенко. — До речі, було б цікаво отримати відповідь, звідки в бойовиків взялося стільки мін, зокрема російського виробництва. Бо на території Донецької та Луганської областей ніколи не було військових складів, де зберігались інженерні боєприпаси, а тому заяви бойовиків, що вони використовують виключно українські, не відповідають дійсності.

За правилами військової науки, інженерне забезпечення є одним з видів бойового. Саме тому, за словами офіцера, з усіх різновидів підрозділів забезпечення, що діють у зоні АТО, інженерні найтісніше взаємодіють із піхотинцями, десантниками, танкістами та артилеристами.

— А загалом війна для інженерів не закінчується з припиненням вогню на лінії зіткнення. Завдань з розмінування та відновлення інфраструктури нам вистачить ще не на один рік. Але ми до того готові, адже в цьому і є наше призначення, — переконаний полковник Василь Сиротенко».