Практично цілий рік чоловік ходить у футболці, до пізньої осені — у сандалях, бігає зранку — босоніж та у шортах, і лише у сильний мороз одягає сорочку або светр — на вимогу дружини, яка турбується, щоб чоловік не застудився. Власне загартування 52-річний пан Олександр не вважає чимось особливим — мовляв, таких людей, як він, у Новограді вистачає. Тому ми ледь вмовили місцевого моржа на інтерв’ю. Дуже вже кортіло дізнатися, як почувається людина у футболці, коли усі навкруги — у шапках та теплих куртках? Тим паче, на носі морози, але чи турбує це героя нашої статті, котрого новоград-волинці звикли бачити зранку з оголеним торсом у будь-яку пору року…

— Олександре Васильовичу, з-поміж місцевих моржів ви вирізняєтеся вже тим, що ваша літня форма одягу не змінюється з настанням холодів. Що це за ноу-хау?
— Таким життям не я один живу, багато людей — вони ходять на річку, стадіон, займаються постійно спортом. Просто їх не завжди помічають. Щоранку бачу, як один дідусь, котрому понад 70 років, робить зарядку у сосновій посадці. З нього беру приклад, бо мене теж час від часу атакують лінощі, важко себе підняти і змусити займатися своїм здоров’ям. Чому я став займатися? Бо з віком з’являються хвороби, і щоб боротися з ними, потрібно йти або в аптеку, або вдаватися до інших методів. Мій вибір — у бік природи.
— Природа не підвела ваші очікування?

— У кожної людини є проблеми зі здоров’ям — у когось більше, у когось менше, але абсолютно здорових, мабуть, зараз немає. Одні не звертають на це уваги, інші займаються лише своїми хворобами, а треті — від часу до часу згадують про «болячки». У мене така робота, що потребує фізичних навантажень. Коли виникли проблеми зі спиною, то що тільки не робив — вправляв спину, їздив по знахарях… Потім почав бігати — і проблема зникла. Активізуються внутрішні сили, з’являється заряд внутрішньої енергії, який і лікує.
— Як давно займаєтеся оздоровленням-моржуванням?

— Починав ще у технікумі обтиратися снігом, але це було періодично. Купатися коли почав? — Бог знає, десь у 93-94 роках. Цілий рік на річку ходжу купатися. Хоча, знаєте, пробіжка і купання водночас — це велике навантаження на організм, тому не кожен витримає. І я торік тільки купався, а біг облишив. Зараз і бігаю, і купаюсь, — поки що виходить. Людині треба слухати свій організм, а не телевізор чи лікарів. Кожна людина індивідуальна.

— Загартування допомагає вам не хворіти, уникаючи візитів до аптек та лікарів?

— Ходив у аптеку декілька днів тому. Але не для себе — для тещі ліки купував. Я медичні препарати не вживаю.

— Тобто, ви — така собі антиреклама аптекам?!

— Так. Я, напевно, ворог для аптек (сміється — авт.). А взагалі приємно, що я не один. Знайомий із добрим десятком людей, котрі теж займаються моржуванням. Серед них — Віктор Овдіюк, Андрій Войтович. З ними частенько зустрічаємося на річці зранку.

— То на Водохреща купання для вас — це, наче, приймання теплої ванни?

— Ну, я жива людина (сміється — авт.). Просто тепер менше відчуваю холод.

— Але, що не кажіть, не кожен може дозволити собі ходити взимку у футболці. Як почуваєтеся при цьому?

— Холод я відчуваю, але організм адаптується, звикає. Цікаво, що проблем зі спиною я позбувся тоді, коли почав бігати з оголеним торсом. Зараз мене це не турбує.

— То ви верхній одяг взагалі не носите? Це ж яка економія, пане Олександре, при нинішніх цінах!

— Торік я усю зиму проходив у сорочці і кофті, а куртку одягнув раз чи двічі... І то — коли йшов між люди, як кажуть.

— А хто зазвичай відчуває себе некомфортно — ви у футболці серед одягнених у хутра людей, чи вони — у вашій присутності?

— Зазвичай люди на мене реагують. Якось ішов на річку купатися, і мені назустріч йшла жінка. Побачивши мене взимку у шортах, босоніж, спитала: «Чоловіче, у вас що, дах їде?!». Різна буває реакція.

— Невже вам ніколи не хочеться натягнути на себе щось тепліше, коли холодно?

— Ну, якщо ти у футболці, то, звісно, треба ворушитися — коли на вулиці осінь чи зима. Я завжди активний, рухливий, — тому мені більш-менш комфортно. А взагалі треба уважно слухати власний організм. От я, наприклад, до пізньої осені ходив у босоніжках. Але відчув, що гума притягує холод, було некомфортно ногам. Довелося взутися тепліше. Спочатку бігав взутий, але відчував навантаження на серце. Став бігати босоніж — куди усе поділося, організм став легше реагувати. Починав з 300-400 метрів, тепер бігаю 5 кілометрів.

— Тренований організм, вважається, легше переносить зміни температури, тому важче захворіти. Банальна нежить у вас буває?

— Хіба що, у легкій формі.

— Чи підтримують вас близькі у вашому неординарному стилі життя?

— У нас досить часто війна з цього приводу. Дружина просить, щоб тепліше одягався. Цього року, правда, спокійніше вже ставиться.

— А діти вас наслідують?

— Часом бігаємо разом, але вони зараз не з нами живуть. Донька вчиться, ходить у басейн, син у Броварах займається культуризмом.

— Якусь спеціальну літературу про загартування читаєте? І чи самі ще не дозріли до написання власної книги про це?

— Ні, не читаю, загартовуюся, з огляду на власний організм. Писати книгу теж не збираюся, бо тут не може бути однакових порад для усіх. Хтось починає обливатися і почувається на «ура», а у когось починають боліти нирки чи ще щось турбує. Треба у кожному випадку підходити індивідуально.

— Що б ви побажали містянам, які хочуть бути здоровими?

— Більше рухатися, бо рух — це життя. Не можете бігати — ходіть більше, гуляйте на свіжому повітрі. Подивіться, зараз діти йдуть із навушниками у вухах і нічого не бачать, не чують. А на Случі щоранку можна спостерігати, як плавають два лебеді. Я днями бігав, вони піднялися і летіли — це така краса, не передати словами. У природі дуже багато краси і користі, але ми не помічаємо. Тому частіше спілкуйтеся з природою і рухайтеся!

Юлія Климчук, «Звягель»