Після наведення порядку в Деревах, повернулася вона до Києва, а потім вирушила через всю країну в інший важливий град, на батьківщину Ігоря, в Новгород, який теж норовив від Києва від’єднатися. В 947 році знову повернулася в Київ до сина. А далі в літописі — 7 «порожніх» років…

Древлянські перекази запевняють, що ці сім років жила Ольга разом зі Святославом не в Києві, а в КОРОСТЕНІ! Так, як ніби саме Коростень все ще був столицею! Наче Святослав не Київський, а древлянський Великий князь! Ніби все ще в силі древлянське Велике князівство!

До сих пір коростеньці охоче показують приїжджим святі місця: Ольжину купальню (де вона, за переказами, милась, коли жила в місті) і Ольжине дзеркало — стрімкий, відполірований вітрами гранітний обрив на правому березі Вуха.
Що робила вона в спаленій нею ж древній столиці могутнього древлянського князівства?

«А гріхи замолювала!» — Кажуть до сих пір люди похилого віку, сердито піджимаючи при цьому губи.

В 955 році Ольга повертається до Києва, після чого древлянське князівство перестало існувати і остаточно перетворилося в данницю — дві частини урочної данини йшли все тому ж ненависному воєводі Свенельду, а одна — власне Ользі!

Чому ж зараз українськими істориками в кращому випадку замовчується, а в гіршому виставляється в чорному світлі історія древлянського князівства? Відповідь проста. Вся справа — в КИЄВІ! Адже визнати древлян, значить, визнати історичну першість Коростеня. Отже, до тезису «Мати міст руських» потрібно приєднати поняття «Батько міст слов’янських»! Треба відмовитися від гордої легенди про Київ і визнати, що він другорядний — після Коростеня! Потрібно переписати всі історичні дослідження, піддати сумніву дисертації і наукові ступені! Потрібно вгризтися в гранітні гори Коростеня і знайти, нарешті, археологічні підтвердження літописних відомостей!

І хто ж, насправді, на такий подвиг здатен? Кияни? Та ніколи! Для них до сьогодні вигідний міф про «деревлянех, звериньським образом в лесех живяху!»

Джерело: zhitomir.vv.si

Всі новини Житомира