І, мабуть, існує стільки ж рецептів смачної куті.

Варто відзначити, цю страву на Поліссі так назвали, бо на свята, кутю ставили перед образами, на покутті (колись образи вішали у кутах, як у фільмі «Вечори на хуторі біля Диканьки»). Це було найсвятіше місце у кожній хаті. Тому, ймовірно, і така назва – «кутя».

Традиційно кутю готують двічі. На Святий Вечір, 6 січня – багата кутя, та на Щедрий Вечір (у нас це 18 січня, перед Водохрестям) – голодна кутя. Але на Волині, готують її ще на Меланки, 13 січня, у вечір перед Старим Новим Роком – щедра кутя.

Вибираємо пшеницю для куті. Добра пшениця для куті має бути світлого кольору. Кажуть, що якщо пшениця темніша, то вона стара і може довго варитись. А ще зернята пшениці повинні бути цілими, відносно крупними. Якщо в упаковці багато покришених (поломаних) зернят, це свідчить про низький ґатунок пшениці.

Пшеницю вибрали, купили. Тепер її потрібно добре промити та замочити у холодній воді на ніч. За цей час вона набухне і швидко звариться. Зранку воду злити, залити свіжою. Не наливаємо багато води! Стільки, щоб було рівно з пшеницею. У процесі готування, воду доливаємо знову до того самого рівня, в міру википання. Варити пшеницю потрібно на маленькому вогні, щоб ледь кипіло. Але за цим процесом потрібно слідкувати. Бо нема сталого часу приготування пшениці. Він залежить виключно від самої крупи. Цей час може бути від 1 до 3 год. Пшениця повинна стати м’якою, але не пересушитись. І занадто рідка чи недоварена пшениця також зіпсує кутю. Зрештою, ситуацію завжди можна виправити. Занадто суха – долийте води і закип’ятіть. Занадто рідка – поваріть ще трохи. Каша має бути з клейковиною, досить густою, але щоб легко було перемішати.

Тепер вибираємо мак. Мак має бути свіжим. Це дуже важливо. Старий мак (навіть якщо термін придатності ще не вийшов), має специфічний присмак та запах. А також мак, який неправильно зберігається. Він ніби протухлий. Таким маком Ви точно зіпсуєте кутю. Тому старайтесь вибрати свіжий мак у перевіреному місці.

Відварену охолоджену пшеницю змішуємо з готовим охолодженим маком. Додаємо різані горіхи, ізюм, мед. За смаком! І від цього співвідношення залежить смак та вигляд куті. Як кажуть, хто що любить. Додасте більше маку – буде темнішою, більше пшениці – світлішою, більше меду – солодшою. Таким чином, кутя може бути як медовим десертом, так і ледь солодкуватою кашею. І на цю тему можна довго сперечатись.

Одні кажуть, що кутею завжди розпочинають вечерю, тому вона не повинна бути дуже солодкою. Інші, навпаки, заперечують, що це ласощі для дітей. Колись це був для них справжній десерт, бо інших солодощів практично не було. Тому кутя повинна бути більш солодкою, медовою.

До речі, щодо меду. Він також відіграє важливу роль у рецепті куті. Якщо Ваш мед став твердим – просто розтопіть його у мікрохвильовці чи на водяній бані, перед тим, як додавати.

За давніми Поліськими традиціями, у приготуванні куті завжди брали участь діти. А саме, терли запарений мак у макітрі. Хтось один тримав макітру (спеціальну глибоку глиняну посуду), а другий – перетирав мак макогоном. Цей процес був тривалим і вимагав певних зусиль. Тому роботи вистачало всім дітям по черзі.

Готову кутю до Вечері ставили на покутті, перед образами. Перед тим, як сідати за стіл, господар з дітьми відносив кутю худобі (домашнім тваринам). Бо у Святвечір навіть тварини мали скуштувати цю страву, щоб все господарство процвітало.

Коли сідали вечеряти, розпочинали із куті. Спочатку господар мав підкинути кутю поза себе до стелі. Вважалося, якщо зернята пшениці прилипли, то наступного року добре вродить збіжжя. Тоді він куштував кутю першим. Після нього – жінка й діти.

Після Вечері, кутю знову ставили на покутті під образами. Там вона стояла всі свята, аж до 10 січня. Коли до хати приходили колядувати, то господарі, в першу чергу, мали запропонувати гостям відвідати кутю. Ця страва символізувала достаток, багатство оселі. За всі Різдвяні свята, кутю треба було скуштувати щонайменше 12 разів у різних хатах. Це означало, що всі 12 місяців в році будуть в здоров’ї та благополуччі.

Смачної куті Вам та Веселих свят!