Подорожуючи, туристи фотографували все що бачили та згодом розмістили у своєму блозі.

Точкою висадки та посадки стало місто Коростень.

Метою подорожі стало відкриття України, як красивої і багатої історією країни для самих себе та для читачів блогу. План виїзду включав у себе 5 днів, 3 ночівлі у палатках і одну останню у хостелі поблизу Овруча.

День перший: знайомство з болотами

«Через ремонт шляхів по всій країні деякі потяги змінювали розклад в той період, інші взагалі на час ходили по іншому маршруту. Це торкнулося і потяга Харків-Львів, який в квітні, як на зло, не їхав через Коростень взагалі. Тому довелося їхати до Києва і пересідати на електричку до Коростеня. З якого саме приміського вокзалу відправлялася електричка - неясно, в поїзді нам сказали, що потрібно дізнаватися, тому що буває і з Борщаковки і з Святошино. У касі сказали, що зі Святошино. Туристи не знали де він, ледве знайшли його на гуглкартах та відправились туди. Виявилося, що їхати туди кілометрів з 15, але по хорошій дорозі.

Приїхали, як раз хвилин за 20 до відправлення електрички, взяли квитки, занурилися. Очікували що їхати туди години 3 і близько 10:30 ми будемо в Коростені. Зате в електричці їм і велосипедам і місця вистачало, і люди доброзичливі попалися. Один дядько взагалі розпитував їх, як і де, і взагалі щиро радів, тому, що побачив чим можуть займатися молоді люди. Встаючи на своїй зупинці він побажав їм удачі, а на останок взагалі сказав що буде молитися за них. Особливо в електричці, де частіше люди переживають ненависть до велосипедистів. (навколо Харкова ми і матюків чули в електричках – авт.).

Електричка зробила пару зупинок - одну майже годину, іншу хвилин 40 теж, місцями плелась - все через ремонт шляхів. У результаті туристи тільки о 12 годині потрапили в Коростень. Після приїзду вони вирішили підкріпитися. У суботу це виявилося нелегко - ресторани зарезервовані під весілля. Але один такий ресторанчик їх все-таки погодував - хоч на весілля і було накрито, але схоже гості мали прийти пізніше.

І ось нарешті вони виїхали з Коростеня. Сам Коростень не особливо сподобався, та й його огляд не був запланований. Перебираючись через численні залізничні шляхи і розв'язки, вибралися до першого села: Кожухівка. Болітця на виїзді з неї чомусь не вразили і вони спокійно перетнули бетонний автобан та виїхали на дорогу на Овруч.

Дорога на Овруч

Пролетіли село, де планували повернути - Плещівка, повернулися.. І почалася мабуть одна з найбільш пам'ятних частин подорожі... Велосипедисти пройшли кілька калюж і заплавних лук. Дорога була видна смутно, вона була піщана, мокра, колеса грузли і не відштовхувалися зовсім. Але вони їхали, об'їжджаючи безліч калюж. Дорога зовсім заросла - перебиралися крізь дерева і чагарники, плямкаючи по мокрому ґрунті і обходячи калюжі. Пізніше звернули трохи північніше, тому що південніше дорогу перекриває більш мокрий грунт. І власне приходить розуміння того, що вони в середині самого що ні на є болота.

Ось так нехитро виглядають заболочені луги

Це при тому, що на знімках гуглкарт чітко видно польова грунтова дорога ... Прориватися на Солов'ї в принципі не далеко. Все що відокремлює - це на вид глибока водяниста канава, заросла травою - переїхати таку точно не вийде. Роззулися, спробували перейти вбрід в одному місці - ноги одразу по коліно йдуть, далі глибше. Знайшли місце подрібніше з купинами - по коліно, але далі не сильно заглиблюється - трохи вище коліна тільки. Перейшли, велосипеди перенесли.

Далі легше - трава мокра, купини, ішли босоніж, тому що жижа внизу. Вийшли вже на крайні поля Соловйова - все ще мокро. Взулись, намагалися їхати - в'язкий грунт стільки часу з'їдає, що йти легше виходить, ніж їхати. В болоті ми витратили години три. А враховуючи, як пізно приїхали, час уже наближався до 18 і варто було подумати про альтернативний план на місце ночівлі. Проїхали Бовсуни. Доїхали до Лугини. Там вирішили заночувати виїхавши недалеко з села - через Лугинки, і спуститися до річки. Думали що це Перга, потім трохи пізніше побачили покажчик р. Крем'янка, але в підсумку вже вдома з'ясували що це була не та і не інша - а річка Жерев. Проїхали, спустилися, місце відмінне - по шляху сосновий ліс, на самому березі - берізки і галявина. На краю галявини, сховавшись від дороги розбили табір. Ніч тепла, каша смачна».

Пройдено: 50км. Далі буде…