Подорожуючи, туристи фотографували все, що бачили та згодом розмістили у своєму блозі.  

Простежити їх подорож із самого початку можна тут. 

«Добре поїли в ресторанчику при мотелі і виїхали на Овруч щоб далі їхати на Коростень. На виїзді з Овруча побачили його головну християнську пам'ятку - Василівську церкву.

Далі траса на Коростень, більш - менш рівна, але сільська дорога – все-одно була краще.

Звернули щоб відвідати Повч і Рудню Повчанську. Примчали в Повч, трохи заправилися в магазині, поїхали. В Рудні Повчанській - зависли на річці Жерев. Подумали скупнутися - а вона дрібна виявилася, можна вбрід перейти, не замочивши плавки. Освіжившись хоч так, виїхали через ще один кар'єр, назад на трасу. Далі до Коростеня - рукою подати.

У Коростені найцікавіше місце - парк Островського. Він навколо ущелини з річкою Уж. У води - стоїть пам'ятник Ользі. А вгорі над ним, величезний пам'ятник князю Малу. Примітно, що вони так сусідять в парку, з огляду на історію: князь древлян, Мал відмовив Ігорю платити данину, повстав проти нього і вбив. Потім він посватався до Ольги, а та кровожерливо впоралася з послами і самим Малом, після чого приїхала в тодішній Іскоростень і тут ще раз влаштувала розправу над древлянами. А тепер так мирненько стоять статуями.

Ось мабуть і все. Недостатньо розкритими могли залишитися деякі відчуття і спостереження, не прив'язані до конкретного місця. Так, по всьому Поліссю дуже розвинений гужовий транспорт використання коней в сільському господарстві. То тут, то там - на конях орали, удобрювали. Поля виглядають не так, як наші - у нас величезне поле, яке борознить самотніх трактор ХТЗ, а там - все поля дрібні, і на них завжди багато людей і один кінь з плугом або візком, або ж дуже маленький майже іграшковий тракторець. І кілька людей, що знаходяться на полі - чимось зайняті: хто щось садить щось, хто розкидає гній з воза - повз поля проїжджаєш і відчуття що робота кипить. У селах, які живіше - купа дітей, вони живуть там, вони катаються на великах - напевно поголовно, деякі вітаються з тобою, проходячи повз. Крім зовсім близьких до Овручу околиць - села виглядають приємно і дружелюбно, ніяких крутих хатинок, що виділяють пафос і неповага до оточуючих - все акуратненько, привітно. Ніяких бетонних-цегляних парканів: де треба - дерев'яні огорожі, якщо треба охороняти - можуть бути з елементами колючого дроту. І все це в безкрайніх лісах, що йдуть кудись в Білорусію».

Пройдено: 93км