Ще пізнавана колись позолочена ліплення на вибілених вапном стелях. Паркет, хоч і зафарбований тривіальною фарбою, все той же, що і 107 років тому. Навіть віконні рами - того часу. Зараз в цій будівлі сільське профтехучилище. А сто років тому особняк служив свого роду літньою резиденцією для представників однієї з найбагатших прізвищ Європи.

Останньою господинею цього будинку була Наталя Федорівна Уварова. Після Жовтневої революції 1917 року, втративши чоловіка, графа Сергія Уварова, з його маєтку в Ємільчине (Житомирська область) вона перебралася в Турчинівці. Жила без прислуги. Тихо, скромно. Дозволяла собі хіба що верхові прогулянки по околицях. У 1918 році за нею прийшли - заарештовувати. Подзвонили.

Двері відчинила вона сама. Одягнена була в просте плаття, і її взяли за прислугу. Зажадали покликати господиню. Наталя попросила почекати біля дверей, а сама вийшла через чорний хід, у якого був прив'язаний запряжений кінь, вскочила в сідло - і більше її в Турчинівці ніхто не бачив. Про подальшу долю Наталії Федорівни місцеві історики нічого не знають. Точніше, не знали. До приїзду в село Мішеля Терещенко. Він-то і заповнив "пропуск" в їх розвідки. Виявляється, Наталя Уварова зуміла врятуватися і дістатися до Парижа.

Джерело: Україна Інкогніта