Палітра безсила перед цими, часто майже монохромними світлинами французького фотохудожника. Жан-Пєр так перейнявся випадково побаченим віртуозним мистецтвом горян-українців, що заради увічнення зразків української дерев’яної архітектури подолав сотні кілометрів Румунією, Словаччиною, Польщею і звісно Україною.

Відкриття виставки, 19 листопада, на якій буде представлено півсотні світлин, завдяки яким маємо чудову нагоду помандрувати давніми пам’ятками сакральної української культури Карпатського регіону, відвідає сам Жан-Пєр Дюран.

Колишній моряк протягом останніх 15-ти років на власній автівці активно подорожує Східною Європою, де його увагу привертають насамперед дерев’яні церкви, гармонійно поєднані з гірськими краєвидами. Морська душа фотографа порівнює дерев`яні церкви з кораблями, а найбільше митця вражає те, що це витвір ручної роботи. «Духовна енергія, яка присутня у церквах, збереглась до нашого часу. Цей дерев`яний світ є доповненням мого світу, морського», - говорить автор світлин.

За словами Ольги Богомолець, засновника історико-культурного комплексу Замок-музей Радомисль, що виступає співорганізатором виставки роботи Жан-П`єр Дюрана - це історична цінність для нашого народу, бо він фіксує споруди, які з часом можуть зникнути.

Українські дороги французського моряка Жан-Пьер Дюран
Народився 1941 року у невеличкому містечку Понтонкс-сюр-Адур на кордоні Гасконії та Країни Басків. Батько його - гасконець, працював начальником залізничного вокзалу. Мати - з басків, була кравчинею.

Дитиною Жан-П’єр відрізнявся великою самостійністю та цікавістю. Прагнув до всього сам докопатися... Якось вирішив з’ясувати, де починається веселка, і пройшов луками кілька кілометрів. Підлітком майстрував саморобки: від діючих моделей літаків до фотокамери. Якось у коледжі вчителька подарувала Жанові книжку про морські пригоди, і це вирішило його долю.

Після коледжу поступив до морської школи. На початку, звичайно, став військовим моряком. Але його вдача ніяк не пасувала до армійської дисципліни, тож коли дозволили обставини, він звільнився. Це було у Марселі. Він йшов із моряцькою торбою за плечима та міркував, на який корабель найнятися. І раптом побачив дивовижний вітрильник.

На палубі, на щастя, працював якийсь моряк і Жан-П’єр запитав у нього, як найнятися на такий корабель? Моряк йому відповів, що контора знаходиться у Канах. Вже за два тиждні Жан-П’єр ходив під вітрилами. І почалися тривалі подорожі. Перша довжиною майже п’ять років. Середземне, Червоне море, мерехтливі вогні портів. Географію країн він знав тільки по портах. Греція, Єгипет, Йорданія, Лівія... І коли пройшли роки, а корабель, на якому працював Жан-П’єр, перестав долати великі відстані та робив лише короткі круїзи на близькі острови, новим підкоренням простору для нього стали автоподорожі.

І вже не порти, а великі міста та маленькі села пропливали на його шляху. Життя так склалося, що найбільше подорожей було на Схід Європи, до України. Але туди не дістанешся одразу. Треба проїхати спочатку ледь не всю Центральну Європу. По дорозі часто-густо доводилось зупинятися на відпочинок у Словаччині або Польщі. І несподівано Жан-П’єр відкрив для себе у цих країнах українські церкви.

Так зародилася його нова пристрасть. Особливе захоплення викликали старовинні дерев’яні храми. Митець знімкує їх ось уже 15 років.

За цей час Жан-П’єр Дюран вивчив багато спеціальної літератури різними мовами і взяв собі за мету сфотографувати всі українські дерев'яні церкви поза сучасними межами України. Так з’явилася велика колекція українських церков Словаччини, де він затоваришував з українським письменником Іваном Яцканином, який написав до всіх світлин пояснення.

Потім закипіла робота в Польщі та Румунії. Історія українських церков у Польщі трагічна. У зв'язку із сталінським переселенням народів храми залишилися без догляду, загинули. Але все ж чимало вижило і зараз їх реставрують. Щодо Румунії, то там інші труднощі. Український декор, архітектура та строї на Буковині дуже близькі до румунських і їх важко розрізняти... Нарешті Жан-Пьєр Дюран поширив свій проект в Україні. Сам він каже, що це для нього початок нового життя. На виставці в Івано-Франківську (а потім у Львові та Києві) презентуватиметься добірка світлин з усіх країн, де працював автор. Це його дебют. Жан-П’єр Дюран висловлює подяку усім, хто йому сприяв у цій справі: письменнику Івану Яцканину ( Словаччина), фотографам Володимиру Базану (Париж) та Ростиславу Кондрату (Івано-Франківськ), художникам Глібу Вишеславському (Київ) та Ірині Вишеславській, в т.ч. й за переклади, Вірі Гладковій за технічну роботу.
Ласкаво просимо відвідати виставку!