Народився 1 січня 1944 року в селі Савлуки на Малинщині. Середню освіту здобув у Великих Кліщах Народицького району, вищу – у Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка.

Працював у колгоспі шляховиком, на будовах Києва, у народицькій, малинській і брусилівській районних газетах, керував районними і міжрайонними об’єднаннями, брусилівським осередком Всеукраїнського товариства імені Івана Огієнка. Лауреат поетичного конкурсу «Дорогами ровесника”.

Нині Василь Федорович живе у Брусилові, очолює міжрайонне літературно-мистецьке об’єднання “Посвіт” імені Івана Огієнка, редагує журнал “Житичі і світ”.

Це людина щирої душі. Василь Федорович не пропускає жодного благодійного вечора, відвідує школи, дитячі садочки лише для того, аби поділитися своїми почуттями до Брусилова. Його вірші вчать, люблять і дуже цінують. Адже як можна не любити слова захоплення Батьківщиною? А скільки шляхетності й ніжності у віршах поета, коли він пише про найінтимніше.

Через хащі відчаю і усі обмови
Припливу до берега вічної любові,
По коліна в радощах, а по груди в крові,
3амордую ласками, зацілую брови.

Довго можна читати ці вірші, адже, як і всі великі поети України, Василь Сташук просто захоплює своїми почуттями і майстерністю. Його вірші дають упевненість, що якщо є такі люди, то Вкраїна житиме вічно.

Джерело: chernyakhiv.org.ua