Успенська (Подільська) церква

  Подільська церква в Житомирі отримала свою назву від давнього історичного району міста －Подолу, де вона й знаходиться. Це архієрейський собор УПЦ МП, присвячений святу Успіння Пресвятої Богородиці, але, окрім того － це надзвичайно цікава пам'ятка історії й архітектури.

  Історія святині. Є свідчення, що храм стояв на цьому місці ще здавна. 1700-й вважають роком народження церкви Успіння у Житомирі, адже саме тоді звели перший дерев’яний храм. Проте він був невеликий і не міг вмістити усіх вірян, тому його вирішили розібрати, а на цьому місці побудувати новий кам’яний собор. Почали спорудження в 1861 році, звівши красиву кам’яну дзвіницю і трапезну. Будівництво тривало двадцять років, а загальна сума пожертв склала 30 000 рублів, що в ті часи було дійсно астрономічною цифрою. Нарешті, у 1882 році кам’яну Свято-Успенську церкву освятив житомирський архієпископ Тихон. Поступово Подільський храм ще більше розбудовували й прикрашали. Цікаво, що там навіть встановили пічне опалення, щоб взимку не було холодно, а в 1905 році －провели електричне освітлення. Інтер’єр Свято-Успенської церкви Житомира зачаровував яскравими масляними розписами куполів і стелі та витонченим іконостасом.

  Цікавий факт. Поблизу церкви заснували парафіяльну школу, де могли навчатися місцеві хлопчики і дівчатка. Навіть збереглася інформація, що вчитель у такій школі отримував 240 рублів на рік. Проте від 1922 відбувалось поступове розграбовування храму під приводом допомоги голодним на Поволжі, а в 1935 році у ньому влаштували склад. Під час в Другої світової війни Успенська Подільська церква в Житомирі відновлює богослужіння, і тут навіть відкрили жіночий монастир, який діяв до 1945 року. У воєнному лихолітті був поруйнований головний храм Житомира, тому до 1954 року Свято-Успенська церква стає кафедральним собором. У 1961 році храм знову був закритий і його перетворили на архів. І лише з приходом незалежності Свято-Успенський храм відкрився заново. Подільська Божа мати － заступниця Житомира.

  Виявляється, що не всі скарби були втрачені за роки лихоліть. Успенський житомирський собор дивом зберіг свою головну цінність － чудотворний образ Подільської Божої Матері. Від 1935 року, коли закрили храм, ікону переховували. І лише 1992 року святиню повернули до собору. Перекази говорять, що образ Богородиці Подільської набагато старіший від самого храму, що був збудований 1700 року, і дає особливе заступництво хворим і засмученим, які звернуться до нього. Переповідають історію, коли в 1872 році в Житомирі спалахнула епідемія холери. Православні християни звернулися по допомогу до Подільської Божої матері і за участю єпископів, священиків та численних вірян пройшли урочистою ходою по вулицях Житомира, несучи чудотворний образ. Після цього епідемія минула. В пам'ять про це чудо донині є традиція влаштовувати урочистий хід з іконою. У процесії можна взяти участь щороку під час храмового свята Успіння Богородиці 28 серпня. Святкування ікони Божої Матері «Подільської» － 23 серпня (5 вересня за новим стилем). 

  Свято-Михайлівський кафедральний собор

  У місті Житомирі знаходиться Свято-Михайлівський кафедральний собор, якому вже понад 160 років. Церкву звів за власні кошти купець Михайло Хаботін. Для цього знадобилося засипати болото, домогтися дозволу місцевої влади та привезти весь будівельний матеріал. Довгі роки тривало будівництво храму і завершилося воно в 1856 році. Архітектура собору нагадує давньовізантійський стиль. Храм має дзвіницю і п`ять куполів: один великий у центрі і малі по його кутах. Під час Другої світової війни дзвіниця і малі куполи були зруйновані. У радянські часи підвальне приміщення собору використовувалося як склад. Головний зал відійшов ляльковому театру, а інша частина －товариству «Знання». З набуттям Україною незалежності, храму повернули його статус і дозволили реставрацію. Сьогодні в православному кафедральному соборі ведуться богослужіння українською мовою, працює недільна школа.

  Хрестовоздвиженська церква

  Бувають церкви, що вистоюють і війни, і пожежі, і зміни влади та режимів, та не всім так щастить. Хрестовоздвиженська церква у Житомирі за свій немалий вік перетерпіла багато змін. Історія храму в центрі Житомира сягає корінням 1900 року. Церква побудована у візантійському стилі на Замковій горі. Це місце під будівництво обрали не випадково － раніше тут розташовувалася дерев’яна Троїцька церква. Радянський період став для церкви темними часами. Храм діяв до 1931 року, а з приходом більшовиків храм закрили. Під час німецької окупації були спроби відновити богослужіння у церкві, але жодна з них не увінчалася успіхом. У 1944 році в приміщенні храму відкрили взуттєво-галантерейну базу. Місцева влада у 1970-му передала церкву на баланс місцевого краєзнавчого музею. З 1987 року в храмі функціонував музей природи. Питання про повернення церкви общині піднімалося регулярно з 1994 року, але перші результати почали з’являтися лише в 2006-му, після звернення єпископа Гурія до Президента України. І тільки у 2011 році питання остаточно вирішилося, адже саме тоді вивезли залишки експозиції і святково освятили хрест над куполом храму. Перше богослужіння провели у 2012 році, після 81-річної перерви. З того часу храм залишається діючим.

Читайте також: Маловідома науці та інтернету церква у Гадзинці. ФОТО

Читайте також: Невідома Житомирщина: Миколаївська церква в Олевську - найяскравіший витвір української архітектури XVI століття. ФОТО

 Преображенський кафедральний собор

  У найстарішому місті Давньоруської держави － Житомирі －на вулиці Перемоги, 19 розташований унікальний Спасо-Преображенський кафедральний собор, храм Української православної церкви. Він входить до числа пам'яток архітектури XIX століття і знаходиться під охороною держави.

  Варто простежити його історію. У 1771 році була зруйнована Василіянська церква. Саме на її місці почалося будівництво відомого Спасо-Преображенського кафедрального собору в Житомирі. Храм простояв недовго й через кілька років завалився. Кажуть, що матеріал, який використовували в будівництві храму, виявився неякісним. Інші стверджують, що не можна було будувати православний храм на місці, де раніше знаходився греко-католицький храм. Другий раз собор почали зводити в 1851 році, запросивши для цього архітекторів Карла Рохау, Ернеста Жибера, Варлама Шаламова. Житомирський кафедральний собор став на той час головним храмом Волині. Сьогодні він стоїть у всій своїй величі і дивує кожного, хто приходить подивитися на нього. Висота культової споруди сягає 53 метри. Вражає російсько-візантійський стиль собору з характерними рисами давньоруської архітектури XI‒XIІ століть. Храм має хрестову форму, п'ять куполів, три нефа. А ще при храмі є чотириярусна дзвіниця, на якій встановлено головний дзвін вагою 500 пудів. Місцеві жителі кажуть, що його дзвін можна почути за 20 кілометрів від собору.

  Зайдіть усередину храму! Погляд притягують три престоли: Преображення Господнього, святого рівноапостольного князя Володимира та святого великого князя Олександра Невського. Вражає розкішний інтер'єр храму. Для внутрішнього оздоблення собору використовували граніти і лабрадорити Житомирщини та Волині. У храмі ви також побачите ікони, написані іконописцем Михайлом Васильєвим. Відомо, що тут тривалий час знаходився стародавній образ Святого Василя Великого, який був привезений з Візантії князем Володимиром після того, як той у Греції прийняв хрещення. Але в 1936 році древній образ безслідно зник...

Читайте також: На Житомирщині діє давньоруська церква, побудована понад 800 років тому. ФОТО

Читайте також: Поєднати непоєднуване: старовинні будинки в Житомирі спотворюються через сучасні добудови та прибудови. ФОТОРЕПОРТАЖ

Отож, як бачимо, ці храми, про які ми нині розповіли, не лише зачаровують та вражають чудовою архітектурою, а й мають дуже цікаву історію.

Джерело: ua.igotoworld.com

ФОТО: Катерина Дейнека

Читайте також: Який вигляд мають двори відомих Житомирських вулиць? ФОТОРЕПОРТАЖ

Читайте також: Унікальна церква в Троковичах за складністю та оригінальністю не має аналогів в дерев’яній архітектурі України