Це періодичне видання почало виходити у лютому 1944 року як орган Новоград-Волинського райкому Компартії України та міської Ради депутатів трудящих, передає Novograd.City. До війни ця газета називалася "Соціалістичний Наступ" і "Соціалістичне Полісся". До 1951 року "Радянський прапор" (надалі "РП") друкувався на двох сторінках, від 1952 року – на чотирьох сторінках. На шпальтах газети знайшли певне відображення подій, що відбувалися в повоєнний період у Новограді-Волинському та районі.

  1944 рік

  Перші шістдесят номерів "РП" у підшивці за 1944 рік відсутні, а № 61 датований 11 вересня. Посаду відповідального редактора газети обіймав Т. А. Кляцький. Друкарня розташовувалася спочатку за адресою: вул. Леніна № 34, від жовтня – вул. Радянська № 26 (цей самий будиночок вона займає і зараз). Виходила газета 1-2 рази на тиждень.

  Місто жило за законами воєнного часу. 5 вересня 1944 р. ухвалили постанову міської Ради депутатів трудящих, згідно з якою чоловіки віком від 16 до 60 років і жінки від 18 до 50 років мусили пройти спеціальну підготовку в школі ППХО (протиповітряної хімічної оборони) і на курсах МППО (місцевої протиповітряної оборони). Всі громадяни, які пройшли підготовку, мусили з’явитись на переоблік в райраду ТСО-авіахіму на вул. Волі № 7 ["РП" від 14 вересня]. 5 грудня вийшов наказ по міському штабу МППО: "1. Встановити початок світломаскування з 18.00 год. Населенню міста, підприємствам, установам і госпіталям щоденно щільно маскувати вікна від проникнення світла. 2. За порушення цього наказу керівники підприємств, установ, госпіталів та населення міста будуть притягнені до відповідальності в адміністративному порядку – позбавленню волі до 6 місяців або штрафу до 3000 крб". І це були не лише погрози. У грудні 1944 р. згідно з постановою нарсуду 1-ї дільниці за порушення наказу про запровадження світломаскування кількох керівників підприємств і службовців оштрафовано на суму від 100 до 3000 крб. Крім того, міліцією оштрафовано 38 громадян на суму від 50 до 100 крб. ["РП" від 23 грудня].

  У статті "За благоустрій рідного міста" підкреслюється необхідність насамперед відбудувати житловий фонд і забезпечити квартирами трудящих міста. 10 вересня відбулися збори партійно-радянського активу, які схвалили затверджений міськвиконкомом план відбудовчих робіт. Згідно з планом, кожний трудящий повинен відпрацювати на відбудові свого міста не менше 20 робочих днів до кінця року. За порівняно короткий час було відремонтовано значну кількість житлових будинків, очищено від брухту і бруду вулиці міста, упорядковано міський парк і сквер. Ремонтом займалися в дні відпочинку та неурочні години, без витрати державних коштів. Силами робітників ліспромгоспу заготовлено 300 надпланових кубометрів лісу для відбудови міста, повністю закінчено ремонт контори ліспромгоспу, розпочато ремонт міської лазні ["РП" від 14 вересня]. Робітники та службовці будівельно-монтажного управління № 2 у неділю, 24 вересня, "організовано приступили до ремонту будинку по вул. Леніна – майбутнього гуртожитку робітників. За цей день були зроблені чотири печі, складено 32 кв. метрів цегляних стін та простінків, заштукатурено 150 кв. метрів площі, відремонтовані підлоги та дах. Крім того, зроблено два станки для виготовлення фінської щепи. Все приміщення гуртожитку було відновлено за один день" ["РП" від 8 жовтня].

  Завдяки самовідданій праці ковалів Лясоцького і Мельника, молотобійців Козакевича і Брусило завод ім. Сталіна (нині – машинобудівний завод) за порівняно короткий час одержав нову вагранку, яка давала змогу пустити в експлуатацію новий ливарний цех. Робітники Шпір, Боровський, Ольшевський, Слепов і Хаїнський за короткий час опанували нову для підприємства спеціалізацію і набагато раніше встановленого строку почали випускати перші зразки верстатів для оснащення заводів ["РП" від 26 вересня]. Наркомат місцепрому УРСР наказом від 8 жовтня за успішне виконання завдання нагородив директора Голодовича та найкращих робітників заводу грошовими преміями ["РП" від 22 жовтня].

  Одинадцять цехів райпромкомбінату (директор – Мартинюк) виробляли з місцевої сировини шкіру, цеглу, паси для молотарок, вози, виготовляли одяг і взуття. Починаючи з квітня 1944 р., почали давати продукцію цегельний, гончарний, возовий, токарно-слюсарний, ткацький і кравецький цехи, майстерня взуття та інші. Миловарний цех не працював через відсутність каустичної соди, а райторгвідділ не піклувався про її постачання. Силами робітників заготовлено 400 кубометрів лісоматеріалу та 300 кубометрів дров. До 25 вересня мали обладнати їдальню для робітників промкомбінату ["РП" від 21 вересня]. В артілі інвалідів ім. Петровського (голова – Більчинський) працювали цехи кравецький, з пошиву взуття, бляшано-лудильний, механічно-ковальський, шкіряний, хімічного фарбування, а також майстерня з ремонту годинників і голярня. Найкращий цех – кравецький – виконав раніше строку спеціальне замовлення для фронту ["РП" від 7 листопада].

  Машинно-тракторна майстерня (пізніше перетворена на авторемонтний завод) під керівництвом Малькова домоглася значних успіхів у ремонті тракторів. Налагоджена робота з реставрації поршневих пальців, гільз поршнів та інших деталей. У грудні 1944 року встановлено стенд для ремонту моторів. Великим недоліком у роботі майстерні було те, що "кваліфіковані робітники систематично використовуються на будівельних роботах і навіть на заготівлі дров. Добре приміщення, виділене для гуртожитку, забезпечене ліжками та матрацами, але побілка гуртожитку не зроблена, підлога брудна, і кімнати не являються затишним місцем відпочинку робітників. Ще й до цього часу робітники, що працюють на ремонті, не одержують гарячої їжі" ["РП" від 11 грудня].

  Робітники пивзаводу (директор – П. Дехтяренко) за три дні збудували нову пивну точку, закінчували спорудження "нового склепу і короварні". В підсобному господарстві заводу вибрано та закагатовано картоплю, виконано завдання із засолювання овочів для Червоної армії ["РП" від 6 жовтня]. Згідно з оголошенням, Новоград-Волинський спиртзавод приймав у населення сушену картоплю. За 1 кг зданої сушеної картоплі видавали 300 г солі ["РП" від 21 вересня].

  На честь святкування 27-х роковин Жовтня в залі парткабінету організували виставку експонатів промисловості та сільського господарства району. "Частину кімнати займають експонати зеленого господарства міськкомунгоспу. Цей куток художньо оформлений інженером-ботаніком міськкомунгоспу С. М. Проховським. Всі експонати тут – це наслідок його багаторічної наполегливої праці. Серед безлічі квітів та вазонів розташовані овочі, вирощені в господарстві: головки капусти вагою 9 кг, столовий та кормовий буряк вагою 4,8-6 кг, морква – понад 1 кг кожна, цибулини по 400 г – вирощені з сіянки за одне літо і т. д. С. М. Проховський – не тільки ботанік і садівник, але й художник. Про це свідчать 4 великі майстерно виконані картини у центрі виставки. На стінах вивішені макети клумб, зроблених цим квітковим інженером для оздоблення міста за період із 1936 до 1940 року. У відділі промисловості – шкіряні, гончарні та бондарні вироби райпромкомбінату, бляшані та шкіряні вироби артілі ім. Петровського, безалкогольні напої та пиво пивзаводу, вироби м’ясокомбінату та спиртзаводу. В окремій кімнаті влаштована виставка робіт художника І. Рубана" ["РП" від 16 листопада].

  У статті "Про роботу Новоград-Волинського міськкомунгоспу" перелічені комунальні установи, що працювали: житлове управління, міський водопровід, зелене господарство, асенізаційний обоз, міська лазня, електростанція, готель та перукарня. Протягом року забезпечено житловою площею 1300 сімей, проведено поточний і капітальний ремонт житлових будинків площею 4154 кв. метрів, відновлено 15-кілометрову водопровідну мережу, яка обслуговує основні підприємства та організації, відремонтовано та підготовлено до зими котельню та насосне господарство, у теплицях міськкомунгоспу вирощується багато різних квіток, які влітку були висаджені на клумбах бульвару та міського саду. Водночас міська лазня через відсутність дров працює з перебоями. Готель на 9 ліжок почав працювати з грудня, але до зими не готовий через нестачу меблів і палива. Санітарний стан міста і досі загрозливий. Ремонт будинків проводився в останні місяці, частина будинків до початку ремонту зовсім зруйнувалась. За словами прокурора району, декілька будинків, які належать житловому управлінню, під час перебування німців в місті продані приватним особам, а житлове управління і досі їх не відібрало. Є також квартири, в яких живуть колгоспники, що мають в селах свої садиби, а частина населення міста, прибулого з евакуації, не має квартир" ["РП" від 14 грудня].

  Новоград-Волинський радіовузол почав працювати на другий день після визволення міста. У вересні 1944 року він обслуговував 500 радіоточок міста та один гучномовець на стику вулиць Міжнародної й Леніна. При радіовузлі є студія, з якої передаються новини по місту та району. Робітники вузла мали незабаром ввести в дію потужний підсилювач, який дасть змогу радіофікувати не тільки місто, але й села району ["РП" від 21 вересня].

  Незважаючи на те, що частина апаратури кінотеатру розкрадена, старший механік Михайлов "зберіг деякі частини і зробив потрібний ремонт". Кінотеатр ім. Щорса почав працювати з перших же днів після визволення міста. Колектив вирішив своїми силами відремонтувати приміщення і зобов’язався всі роботи закінчити до дня 27-х роковин Жовтневої революції. Директор кінотеатру Уріс вишукав на місці всі матеріали для ремонту. Робітники вже закінчили крити дах ["РП" від 22 жовтня]. Слід зазначити, що до вересня 1951 року кінотеатр містився у двоповерховому будинку на вул. Леніна (нині – вул. Шевченка).

  Навчання в школах міста розпочалося 15 січня. 21 листопада в середній школі № 3 виставили річні оцінки учням старших класів і після затвердження на педраді вивісили список допущених до іспитів. 23 листопада – перший день іспитів ["РП" від 23 листопада]. 1 жовтня мало розпочатися навчання в ремісничому училищі № 4. Силами учнів під керівництвом майстрів відбудовані й обладнані три майстерні, їдальня, два будинки гуртожитку і клуб. Обладнано новий гуртожиток для прийому молоді, яка прибуде зі східних областей СРСР. Днями мав закінчитися ремонт навчального корпусу, для якого учні самі виготовили обладнання. Організовано пошиття одягу для учнів, вже пошито 80 костюмів ["РП" від 14 вересня]. Після дворічного навчання училище мало випустити слюсарів-інструментальників, токарів, ковалів, ливарників, столярів. Всього тут навчалося 260 юнаків і дівчат ["РП" від 21 грудня]. 1 жовтня починалося навчання у вечірній середній школі, яка містилася в будинку СШ № 3 ["РП" від 11 вересня]. У деяких газетах згадується залізнична школа № 35 ["РП" від 29 листопада]. На VI сесії міської Ради в доповіді про роботу шкіл визнавалося, що "навіть в школах міста діти вчаться в холодних сирих приміщеннях з розбитими вікнами" ["РП" від 11 грудня].

  У вересні 1944 року організували перший співочий гурток в школі № 3. Протягом двох місяців музичний керівник М. А. Фельдман створив гуртки самодіяльності у школах № 2, № 3, № 7 та в ремісничому училищі. У листопаді 1944 року налічувалося чотири співочих гуртки, два музичних і один вокальний. Двічі на тиждень проводилися заняття гуртків у кожній школі. Учні самі робили струни, лагодили інструменти. З 1 листопада розпочалася підготовка окремих музикантів-скрипалів ["РП" від 23 листопада]. З 3 по 15 листопада проводився радіофестиваль, в якому взяли участь 8 колективів художньої самодіяльності та низка окремих виконавців. Перше місце з колективного виконання пісень посів хор ремісничого училища № 4 ["РП" від 19 листопада]. Закінчувався ремонт приміщення Будинку піонерів, підбиралися керівники гуртків художньої самодіяльності. Піонервожатих шкіл зобов’язали провести збір музичних інструментів і настільних ігор. Учні шкіл збирали художню літературу для бібліотеки. Обладнання будинку мали завершити до кінця року ["РП" від 8 грудня].

  Окрема стаття присвячена дитячому будинку. Виховательки допомагали сиротам після школи готувати уроки. Щодня після фіззарядки завпед (завуч) будинку проводила коротку політінформацію про події на фронтах. Піонервожата вивчала з дітьми танці й пісні, читала художню літературу. Районні організації допомогли в придбанні одягу, взуття та постільного приладдя. Такі організації, як маслозавод, райпартком, міськрада, райспоживспілка, пивзавод, НКДБ та інші забезпечили прикріплених дітей всім необхідним. Сільські школи району здали в дитячий будинок багато овочів, картоплі, зерна, зібраних учнями. Великим гальмом в роботі будинку була відсутність транспорту. Виділена міськрадою пара коней, з яких один був хворим, не забезпечувала завезення палива, і будинок нерегулярно опалювався ["РП" від 23 листопада]. За спогадами старожилів, дитячий будинок займав приміщення колишньої лютеранської кірхи на вул. Чехова (нині на цьому місці – садиба ліцею № 4).

  На сесії міської Ради заслухали доповідь завідувача райздороввідділу про роботу медичних установ, в якій, зокрема, говорилося: "Німецькі загарбники знищили всі медичні установи. Було пограбовано обладнання та інструментарій. Через одинадцять місяців відремонтована лікарня на 150 ліжок. Розпочала роботу молочна кухня на 100 пайків, у дитячому санаторії відновлюються 75 дітей фронтовиків, інвалідів Вітчизняної війни та сиріт. Відновлено роботу інфекційної станції" ["РП" від 14 грудня]. Дитячий санаторій відкрився у вересні 1944 року в білому будинку, що стояв посеред великого парку на високому березі ріки Случ. Діти перебували під доглядом лікаря та одержували спеціальне дієтичне харчування. КЕЧ, електростанція, зелене господарство та інші організації зобов’язались допомогти в обладнанні санаторію ["РП" від 26 вересня]. Колектив контори зв’язку взяв шефство над госпіталем № 412. 17 грудня робітники контори відвідали 1-й і 5-й відділи госпіталю. Вони принесли бійцям, що лікувалися, свіжі газети, журнали, поштові листівки. "Для поранених три рази на тиждень демонструються кінокартини, регулярно читаються лекції та доповіді на різні теми. Особливу подяку за самовідданий догляд за хворими одержують лікарі Піщанський і Чернакова" ["РП" від 21 грудня]. У грудні 1944 р. на вул. Шевченка № 13 почала працювати ветеринарна аптека ["РП" від 18 грудня].

  Згідно з оголошенням, всі кустарі, ремісники, візники та особи, які займалися приватною торгівлею, повинні були до 31 грудня 1944 р. подати в міськфінвідділ заяву на одержання реєстраційних свідоцтв на право промислу або торгівлі на 1945 рік. За несвоєчасне одержання свідоцтва винні підлягали штрафу до 50 крб ["РП" від 18 грудня].

  Одним з основних завдань відділу держзабезпечення міськвиконкому було надання допомоги сім’ям військовослужбовців. За 11 місяців відділ взяв на облік 4900 сімей фронтовиків. Виплачено державної допомоги 1.353.871 крб, одноразової допомоги 12.515 крб та 176.582 крб пенсії. З колгоспних фондів виділено для допомоги сім’ям фронтовиків 118 центнерів хліба, 5 ц ячменю, 145 ц сіна, 3 ц проса, 320 ц картоплі, 5 ц капусти, 120 ц соломи, 10 ц полови. 186 родинам відділ допоміг одягом. Видано 150 м мануфактури, пошито 50 пар взуття дітям фронтовиків. Відремонтовано 415 квартир, у с. Федорівка збудовано 115 нових будинків, у с. Немильня – 30. 40 дружин військовослужбовців забезпечено роботою. Семеро дітей-сиріт влаштовані в дитячі будинки, 12 дітей виховуються в дитсадках. Взято на облік 50 дітей-сиріт, яких забезпечено хлібом і овочами ["РП" від 23 грудня].

  7 листопада опубліковано лист до редакції газети мобілізованої на "трудовий фронт" Надії Ковальчук із с. Таращанка: "... На сторінках Вашої газети я хочу розповісти своїм землякам про моє життя в Донбасі, куди я була мобілізована в вересні ц. р. З 6 жовтня я працюю разом з моїми товаришами в м. Часів Яр, тепер я перебуваю у відпустці дома, хочу розповісти землякам, як добре ми улаштували своє життя. Дирекція заводу, партійна організація і завком турбуються за нас, як рідні батьки. Годують нас добре, всіх нас забезпечили теплим одягом, всі ми одержали взуття, командировочні гроші, регулярно одержуємо зарплату, маємо гарні і теплі квартири, щодня після роботи ми культурно відпочиваємо в клубах і театрах. Дорогі земляки! ...я закликаю вас всіх якомога більше допомагати Батьківщині, сміло їдьте на відбудову зруйнованого німцями Донбасу".

  Очевидно, що умови життя і праці на "трудовому фронті" були далеко не райськими. 12 вересня Військовий трибунал військ НКВС у Житомирській області розглянув справу трьох селян, які мешкали на території Стриївської сільради, "були мобілізовані на роботу в військові підприємства Донбасу, звідки дезертирували і прибули знову в свої колгоспи". Оголошено вироки: від 6 до 7 років тюремного ув’язнення ["РП" від 14 вересня]. Наступного дня за такий самий "злочин" до 6-7 років позбавлення волі було засуджено трьох новоград-волинців ["РП" від 21 вересня].

  У газетних публікаціях 1944 р. згадуються голова міськвиконкому Школяренко, завідувач райвідділу народної освіти Т. Скороход, завідувач райздороввідділу Г. Благовіщенський, головний лікар міської лікарні Кисельов, завідувач міськкомунгоспу Дрищ, перший секретар райпарткому В. Буяновський, начальник Новоград-Волинського гарнізону Плехов.

  1945 рік

  На підставі постанови виконкому міської ради всі установи, підприємства й організації мусили зареєструвати до 15 лютого 1945 р. у комунгоспі належні! їм до війни будинки та земельні ділянки при них, пред’явивши перед цим документи про належність їм будинків. У випадку втрати документів слід було негайно порушити в народному суді справу про відновлення права володіння будинками і після винесення нарсудом рішення зареєструвати у комунгоспі ["РП" від 5 лютого].

  Міськкомунгоспом проводилися певні роботи з благоустрою міста: "Вже відремонтовано 5 мостів і найближчим часом буде відремонтовано ще 4. Розпочнуться роботи також по будівництву 5 нових мостів. Значні роботи провадитимуться по брукуванню і асфальтуванню вулиць Леніна, Міжнародної, Шевченка, Червоноармійської і інших. Будуть також відремонтовані колодязі, які мають громадське значення. В цьому році намічено спорудити в літньому саду і скверах декілька пам’ятників вождів і ряд різних скульптур. Споруджено вже 15 пам’ятників на могилах героїв, які полягли в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини" ["РП" від 24 травня]. Проте стан центральних вулиць міста викликав справедливі нарікання: "На вулицях Леніна і Житомирській тротуари заасфальтовані, але вже до того поламані, що по їх дуже важко пройти, не спіткнувшись. Пройти або проїхати брукованим шляхом дуже небезпечно, бо в деяких місцях утворилися великі ями" ["РП" від 7 жовтня]. У списку виборчих дільниць по місту від 3 грудня згадуються 54 вулиці та 4 провулки ["РП" від 5 грудня].

  Закінчено обладнання нового скверу біля приміщення парткабінету (нині на місці скверу стоїть чотириповерховий житловий будинок на вул. Соборності № 68). За короткий час очистили територію скверу від бруду, каміння та сміття. Під керівництвом досвідченого інженера-ботаніка Проховського зроблено дві клумби, де розсаджено живі квіти. В новому сквері встановлюється газетна вітрина і будуть зроблені лави ["РП" від 13 червня]. Ще одна газетна вітрина встановлена в сквері на стику вулиць Волі та Кірова ["РП" від 1 червня]. З іншого боку, в літньому саду "навіть і сісти ніде, бо ніхто не потурбувався, щоб тут зробити лавки. Всюди розкидане сміття, бруд, каміння. Не краще і в сквері по вул. Міжнародній. В цьому році він зовсім запущений" ["РП" від 19 травня]. Антисанітарія панувала також на базарі: "Всі продукти розміщені на декількох столах, немає відповідного розділення місць для різних продуктів. А на землі серед бруду і сміття проводиться торгівля овочами, хлібом і молочними продуктами. Гас продається разом з молочними виробами, хліб поруч з милом, овочами. Відсутній контрольний пункт для перевірки якості м’ясо-молочних продуктів". Непривабливий вигляд мали також крамниці № 4 і № 5, усі кіоски напоїв міськторгу і крамниці райспоживспілки на ринку. У перукарні артілі ім. Петровського майстри обслуговували клієнтів, не дотримуючи обов’язкових санітарних правил: "Перед бриттям тут салфетки не замінюються, підлога не замітається. Крім цього, майстри ходять в брудних халатах і поводяться з клієнтами образливо і некультурно". Схоже становище спостерігалося в перукарні воєнторгу по вул. Леніна ["РП" від 9 березня та 28 жовтня]. Через відсутність вбиралень і сміттєвих скриньок нечистоти з драмтеатру, кінотеатру та їдалень викидалися прямо на подвір’я ["РП" від 7 жовтня].

  У газеті від 12 січня 1945 р. повідомляється: "З 1 грудня 1944 р. працює міський готель, який має три обладнані кімнати. Директор готелю тов. Бараш днями закінчує обладнання ще однієї кімнати на 5 ліжок. Готель розрахований всього на 20 ліжок". Відомо, що готель тоді містився на другому поверсі старого кінотеатру.

  Будівельна контора міського житлоуправління здійснювала ремонт міського театру.

 Передбачалося відремонтувати й пофарбувати дах, закласти нову стелю тощо. Зовнішній ремонт мав закінчитися до 15 липня ["РП" від 14 липня]. Після капітального ремонту почала працювати нова державна фотографія тресту "Укрфото" ["РП" від 12 січня].

  Розпочала свою роботу нова промислова артіль "Трудхарчовик". Вже почали працювати цехи з виробництва печива і мінеральних вод. Восени в артілі організували швейний і взуттєвий цехи ["РП" від 24 травня і 14 жовтня]. Підприємство укладало договори з торговельними та іншими організаціями на виготовлення всіх сортів хліба, булок і кондитерських виробів з борошна і підсобних матеріалів замовника ["РП" від 21 грудня].

  Повідомлялося також про відкриття найближчими днями кравецького і взуттєвого цеху артілі "Змичка" ["РП" від 14 жовтня]. Розпочалося будівництво нового птахокомбінату, в якому мали працювати холодильний, відгодівельний, меланжевий і багато інших цехів. Частину цехів мали здати в експлуатацію до кінця року ["РП" від 24 травня]. При птахопромі відкрився цех із випуску морозива. Міськторг організував продаж цієї продукції в їдальнях міста і в найближчі дні мав відкрити декілька кіосків з торгівлі морозивом в кінотеатрі та на центральних вулицях міста ["РП" від 5 червня].

  Артіль ім. Петровського відкрила майстерню з ремонту меблів і матраців на вул. Р. Люксембург № 24 ["РП" від 2 листопада]. Підприємство засвоїло виробництво шлей для колгоспів району, які виготовлялися з бракованих необроблених шкір. З відходів бляхи виготовлено 200 штук дійниць. Організовано також виробництво тертушок, кварт і дитячих відерець з консервних банок. Робітники вірьовочного цеху закінчували виготовлення першої партії посторонків ["РП" від 22 листопада]. Ще одна майстерня артілі на вул. Леніна № 9 приймала замовлення на дрібний ремонт взуття ["РП" від 9 березня]. Робітники заводу ім. Сталіна (директор – М. Ліхтман) власними силами в неробочий час відремонтували приміщення ливарного цеху: засклили вікна, полагодили дах тощо ["РП" від 25 листопада].

  23 червня розпочався ремонт міської поліклініки ["РП" від 27 червня]. За участю завідувачки поліклініки Іваницької обладнувався новою апаратурою електрокабінет ["РП" від 7 жовтня]. Після повернення з евакуації досвідченого рентгенолога Б. Ю. Резнікова з уламків і окремих частин, відшуканих лікарем з великими труднощами, протягом двох тижнів обладнали рентгенкабінет ["РП" від 16 вересня]. У статті "Бездушне ставлення до хворих" критикується стан справ у міській лікарні: приміщення не опалюється, хворі лежать у брудній білизні, в палатах брудно і незатишно. Хворі зазвичай одержують їжу несвоєчасно і в холодному вигляді через те, що кухня розташована на далекій відстані від приміщення лікарні ["РП" від 13 грудня].

  На обласній виставці продукції ремісничих училищ особливий інтерес викликали напилки, майстерно зроблені учнями токарної групи Новоград-Волинського училища № 4 (директор – Савченко), за що вони посіли перше місце на Житомирщині. В училищі працювали хоровий і фізкультурний гуртки, в яких брали участь 35 учнів. На обласній олімпіаді художньої самодіяльності ремісничих училищ, проведеній в січні 1945 року, новоград-волинці також були першими ["РП" від 5 лютого]. У квітні організували зустріч учнів училища з їхнім земляком, Героєм Радянського Союзу, майором Анатолієм Трохимовичем Бурковським ["РП" від 21 квітня]. Навесні 1945 року відбувся випуск курсів медсестер Червоного Хреста. Курси закінчили 23 дівчини ["РП" від 10 квітня]. При середній школі № 3 (директор – В. Поліщук) відкрився піонерський клуб, в якому двічі на тиждень демонструвалися звукові фільми ["РП" від 29 листопада].

  Готувався до нового сезону 1945-1946 року колектив державного драматичного театру (директор – Д. П. Амелін). На початку жовтня до Новограда-Волинського на постійну роботу прибули заслужена артистка республіки Н. А. Байкова, провідні актори В. П. Васильєв, М. П. Яковлев, Л. П. Первова, постійний режисер В. М. Дубовицький, черговий режисер С. П. Радін, художній керівник театру Скиба, завідувач реквізиторсько-бутафорського цеху Г. П. Шубін та інші. До 28-ї річниці Жовтневої революції колектив підготував п’єсу на 5 дій "Платон Кречет" Корнійчука. Після цього передбачалося поставити на сцені "Без вини винуваті" Островського, "Наймичка" Тобілевича, "Тев’є-молочник" Шолом-Алейхема, "Лікар мимоволі" Мольєра, "Майська ніч" Старицького та інші ["РП" від 28 жовтня]. Тодішня адреса драмтеатру – вул. Леніна № 11.

  Працівники міської бібліотеки за власною ініціативою організували збір книжок серед населення для поповнення бібліотеки. Бібліотекарі Ольга Баграновська та Валентина Сімчук зібрали понад 500 книжок художньої літератури ["РП" від 13 лютого]. У жовтні Новоград-Волинське управління кінофікації посіло друге місце в Радянському Союзі за підсумками роботи кінопересувок ["РП" від 28 жовтня]. Високу оцінку отримала також наочна агітація міського кінотеатру: "Приміщення ...як ззовні, так і в середині художньо оформлене лозунгами, плакатами, портретами керівників партії і уряду. В фойє кінотеатру влаштовано куток на тему "Сталінська конституція – найдемократичніша конституція в світі" ["РП" від 9 грудня].

  Харчові продукти в місті розподілялися тоді за картковою системою. Про це свідчить газетне оголошення: «З 1 по 5 числа щомісяця буде провадитися обов'язкове прикріплення до магазинів та їдалень хлібних і продовольчих карток. Особи, які не прикріплять своєчасно своїх карток, позбавляться постачання ["РП" від 27 квітня]. 13 серпня відбувся пленум міськкому Компартії України, який ухвалив рішення бюро Житомирського обкому КП(б)У про зняття з роботи першого секретаря Новоград-Волинського міському КП(б)У Буяновського "за повну бездіяльність в справі виконання плану хлібозаготівель". Першим секретарем міськкому пленум обрав І. Ф. Фесенка ["РП" від 16 серпня]. Посаду голови виконкому міської Ради в 1945 році обіймав М. Неоменко ["РП" від 26 липня].

  У газетах зустрічаються адреси деяких установ: вул. Радянська № 23 – поліклініка, вул. Міжнародна № 63 – райфінвідділ, вул. Міжнародна № 51 – контори артілей "Змичка" і "Трудхарчовик", вул. Волі № 2 – приміщення райкому комсомолу. Згадуються також розташовані на околицях міста лісові урочища "Семенів ліс", "Синач", "Конотоп" та "Рівчак".

  1945 року газета виходила вже тричі на тиждень. Наклад "РП" становив близько 3 тисяч примірників. Починаючи з 10 березня, на посаді відповідального редактора згадується М. П. Осипенко.

В. Ваховський, Л. Коган, краєзнавці

Джерело: Novograd.City