А на почесному місці винуватців події були члени першої бердичівської археологічної експедиції. До її складу увійшли: Олександр Олександрович Тарабуркін – старший науковий співробітник відділу досліджень об’єктів культурної спадщини і науково-методичної роботи з музеями Житомирського обласного краєзнавчого музею; Марина Володимирівна Хададова – старший викладач кафедри всесвітньої історії Житомирського державного університету ім. І. Франка; Олександр Анатолійович Мінаєв – співробітник Житомирської археологічної експедиції Інституту археології НАН України та наймолодший її учасник, наш земляк Віталій Матвійчук – випускник магістратури Житомирського державного університету ім. І. Франка. Очолив експедицію Андрій Вальдасович Петраускас – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу давньоруської та середньовічної археології інституту археології НАН України, - розповідає rio-berdychiv.info.

  Кажучи простими словами, ці люди тиждень копали на території фортеці велику яму і ретельно перебирали, а потім і перечищали, і перемивали все, що з неї вдалося дістати. Таких цікавинок виявилось аж 272. В основному, це залишки предметів з деревини, шкіри та кераміки, фрагменти кісток, деталі металевих виробів та монети.

  Як розповів керівник експедиції, існує європейська і світова практика, коли перед якимось будівництвом в історичних місцях проводять археологічні розкопки. Саме тому вони з радістю прийняли запрошення від представників ордену Босих кармелітів про проведення повноцінних розкопок в місці реконструкції фортечної стіни. І виявили тут культурний шар товщиною 8 метрів, що є найбільш потужним подібним утворенням в нашій області. Аналогічні розкопки, наприклад, в Житомирі фіксували лише 5 метрів культурного шару. Більшість знахідок датуються 17 століттям, але є й артефакти значно давнішого походження. Андрій Петраускас впевнений, що якби розкопки зайняли більшу площу, то й знахідок було б набагато більше.

  Як і керівник експедиції, так і всі інші її учасники у своїх виступах наговорили чимало компліментів і нашому місту, і його теперішніх жителям. Мовляв і допомагали в усьому, і добре знають свою історію, і справжні патріоти, і т.д., і т.п. Але, крім слів подяки, члени експедиції просили і про подальшу допомогу, а саме просити чи вимагати у місцевої влади фінансування подальших археологічних досліджень.

  Адже ці розкопки погодилась профінансувати релігійна громада ордену Босих Кармелітів і то, лише згодом, а поки що археологи працювали, по суті, за власний кошт. Хоча на запитання кількох журналістів, а скільки ж можуть коштувати такі дослідження, відповіді не прозвучало. Є ще надія на міжнародну співпрацю, якщо до справи долучаться польські археологи з відповідним фінансуванням з європейських фондів.

  А одразу після прес-конференції Андрій Петраускас і Павло Скавронський відповіли на одне з питань журналістів: «А що далі буде із знахідками?». Але відповіли не словами, а діями – в присутності гостей заходу було підписано акти передачі всіх знайдених старожитностей до фондів музею історії Бердичева.

  Та цікавість журналістів і на цьому не спинилась, тому учасникам експедиції довелось вести їх безпосередньо на місце розкопки і там продовжити цікаву та корисну розповідь про історію нашого краю.