Письменниця і етнограф Олена Пчілка (Ольга Косач) свого часу створила альбом "Украинский народный орнамент", у який увійшли зразки народної вишивки. 30 листів із таблицями письменниця перевидавала 5 разів самостійно. У музеї ж зберігається його репринтне видання, орнаменти в якому і лягли в основу для проведення мистецької акції "Рушник Олени Пчілки", novograd.city.

  Директор музею Людмила Гамма розповідає, що ідея створення рушника виникла майже відразу, як вона прийшла на посаду директора.

  – Як прийшла працювати сюди, почала вивчати, передивлятись документи. У музею родини Косачів, як і будь-якої музейної установи, є така річ, як тематико-експозиційний план. Наш написаний ще у 1994 році. Так от, у цьому плані вказано, що в кімнаті Олени Пчілки мають висіти рушники, вишиті за зразками, зібраними нею, – розповідає Людмила Петрівна.

  Так і розпочався пошук реалізації цього тематико-експозиційного плану. Щоправда, в уяві директорки музею сплили не декілька рушників, а один великий. Тож – пошук полотна і пошук майстрів, які його оздоблюватимуть.

  З полотном допоміг місцевий колекціонер краєзнавець Едуард Соломін, він влітку передав музею конопляне полотно довжиною 24 метри. Тканині цій понад 100 років, але збереглась вона у бездоганному стані. І це не просто старе полотно, воно в певній мірі пов’язано із родиною Косачів. Едуард Соломін отримав це полотно від нащадків покоївки, яка працювала у графа Мезинцева, який з Косачами дружив.

  Тож, маючи полотно, думали розпочати виготовлення рушника ще в минулому році. Але, як виявилось, знайти майстрів, готових цим займатись, теж не так і просто. В результаті, запросили Людмилу Кизяк, майстра ручної і машинної вишивки Новоград-Волинського ВПУ. Вона разом зі своїми ученицями кожної другої і останньої середи місяця приходитимуть у музей з 14 до 16 і будуть допопмагати вишивати рушник.

  Вони вже створили ескіз рушника.

  Рушник виглядатиме симетрично: по центру – вірш письменниці про Звягель, а зліва і справа – орнаменти, які займуть весь периметр однієї з кімнат музею.

  – Мені розповіли, – каже Людмила Гамма, – що рушник не можна ні різати, ані дошивати. Якщо береться полотно, то воно має бути одним цілим. Адже, вишиваючи рушник, ми ніби вишиваємо долю, і він не має розійтись по швах чи розсотатись на зрізах.

  Тому відмовили пропозиціям з деяких сіл, що вони вишиють у себе і передадуть, аби додати до основного полотна. Якщо хтось бажає взяти участь, то може прийти і долучитись, під керівництвом майстринь з ВПУ, яких навіть директор установи Микола Паламарчук згодився відпускати для реалізації цієї акції. Людмила Гамма хоче, щоби рушник був справді народним, тому запрошуються дійсно всі: і з інших міст і навіть країн.

  Також є ідея і залучити до акції й мешканців Гадяча, що на Полтавщині. Це Батьківщина Олени Пчілки. А в Новограді-Волинському вже зробили перші пробні стібки запрошені гості під час презентації акції.

  Вишиватимуть рушник орієнтовно протягом року. Нагадаємо, що долучитись може кожен, навіть якщо геть зовсім не вміє вишивати. Майстрині покажуть, як це робити, і під їхнім керівництвом кожен зможе залишити свій слід на цьому сторічному культурному артефакті. Імена запишуть у спеціальний альбом, аби вони залишились в історії, тим самим зробивши акцію по-справжньому народною.

Данило Завгородній, novograd.city

 Новини Житомира