Є на Житмоирщині величезна кількість маєтків, садиб, палаців та інших дивовижних архітектурних споруй і таких, які, на жаль, вже перетворюються на руїни. В цьому матеріалі ми розповімо про один з численних палаців в Житомирській області, а також покажемо, який він мав вигляд більше 100 років тому. 

  Відновлюючи та відроджуючи стародавню пам’ятку, О.Шереметьєв та його колеги й однодумці постали перед непростим запитанням: як виглядав палац у минулому?

  Деякі світлини радянського періоду збереглися, засвідчивши водночас, що будівля неодноразово реконструювалась та перебудовувалась, на жаль, без огляду на збереження своєї автентичності. А от давніших фотографічних свідчень віднайти не випадало.

  Та все ж таки вдалося натрапити на фото маєтку у Ставках, зроблене 1912 року. У глибині світлини досить виразно проглядаються обриси палацу. І хоча якість зображення доволі невисока, воно дає більш-менш чітке уявлення про те, як саме тоді виглядала палацова споруда.

  Водночас, зважаючи на те, що виявлений фотознімок є, так би мовити, «копією з копії» (зроблено її у 1995 році), десь безумовно має бути й оригінал світлини. Нібито був він свого часу в сільському музеї Ставків, що під завісу свого існування перетворився винятково у музей Леніна з належним наповненням та атрибутами.

  Тож хочеться сподіватися, що вже поліграфічно скопійована «копія з копії», яку публікуємо, допоможе таки відшукати більш якісний відбиток.

  Якщо комусь щось відомо про історію та подальшу долю цієї світлини, - наперед вдячність за повідомлення.

  Нині у Ставках, що у 2016-му офіційно повернули собі первісну старовинну назву, стараннями колекціонера та мецената Олексія Шереметьєва створюється «Мистецький маєток Ставки», який має стати вагомим культурно-мистецьким осередком та туристичним центром нашого краю. Тут передбачається влаштувати музейно-парковий комплекс, організовувати вернісажі, творчі зустрічі, фестивальні та виставкові заходи.

  В основі цього історичного комплексу – стародавній палац, побудований у XVIII столітті тодішнім власником ставчанських маєтностей графом Адамом Дуніним-Вонсовичем. По його смерті володіння перейшли до нащадків. Однією з часток володів зокрема син Йосип, але втратив її, долучившись у 1831 році до польського національно-визвольного повстання, яке зазнало поразки і було жорстоко придушене російським царатом. Наразі належні бунтівникові землі були реквізовані в казну, а потому виторгувані новими власниками. Врешті продали свої наділи й інші нащадки графа.

  Колишню садибу придбали згодом сестри Вангенгейм, які влаштували тут справжній просвітницький осередок. Після смерті старшої з сестер - Антоніни – молодша Ольга збудувала поруч із палацом школу, яка слугує сільським дітям донині. А в колишньому графському будинку за заповітом Антоніни відкрилися сільськогосподарські ремісничі класи, названі її ім’ям, що у радянський час тривалий час були зоотехнікумом.

  Після того, як він переїхав до Рогачева-Волинського, у будівлі розмістили дитячий туберкульозний санаторій, що функціонував до 1990-х р.р.

 Новини Житомира